Томас Манн І Життя На ЧарІвнІй ГорІ
Про себе
Я страждав і, на жаль, страждаю до нині зарозумілістю, несвідомою, але спадковою… І те, що оточує мене нині здається нерухомим сном, кошмарним. Нерухомість епохи, епохи війни. Війна лише вбиває. Повільно, але методично... У самому мороку цієї війни, аби не було надій і перспектив миру – безнадійність...
Повернемося до першоджерела, до «Чарівної гори». Процитуємо трохи:
«… Перед окремою людиною можуть стояти найрізноманітніші завдання, цілі, надії та перспективи, і вона черпає в них імпульси для більш високих праць та зусиль; але якщо в тому поза-особистому, що оточує її, якщо, незважаючи на всю зовнішню рухливість своєї епохи, він прозріває в суті її відсутність будь-яких надій і перспектив, якщо відкривається її безнадійність, безвихідь, безпорадність і якщо на все – свідомо чи несвідомо – поставлені питання про вищий, надособистий і безумовний сенс будь-яких праць і зусиль ця епоха відповідає глухим мовчанням, то якраз у найбільш чесних представників людського роду така мовчанка майже не мовчить, майже неминуче викликає пригніченість, впливає як на душевно-моральний світ особистості, так і якимось чином на організм і фізичний стан...»[1]
[1] Томас Манн. «Волшебная Гора», М.1959, СС, том 2, стор.48.
#1752 в Сучасна проза
#813 в Фантастика
#149 в Антиутопія
Відредаговано: 04.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
