Розчленування душі

…Там, на висоті тисяча шістсот метрів над рівнем моря теж є глетчер... Трохи вище, праворуч від Шварцхорна... А трохи нижче – міжнародний санаторій «Берггоф»... У ньому ніхто не володіє своїм роздратуванням... Ну, як у нас нині, в квітні 2025... Але там, у проміжку між двох світових воєн приходить дія роману «Чарівна гора»...

Там орудує лікар, блискучий хірург та цинік Бернес. А потім є ще Кроковський – помічник Бернеса. Він займається із пацієнтами розчленуванням душі ...

І саме туди приїздить головний герой роману Ганс Касторп… Приїздить у гості, до свого кузена. Збирається провести у горах три тижні… Заодне й выдповити… Тож, його стрічає на станції той двоюрідний брат…

«…І коли коні доставили їх крутою і звивистою під'їзною алеєю до головного входу міжнародного санаторію «Берггоф», молоді люди вийшли з екіпажу в найвеселішому настрої...»[1]

Недарма тут міжнародний санаторій… Не дарма…

Так ось, – пише в передмові сам автор, – історія ця відбулася багато часу тому, вона, так би мовити, вже покрилася благородною іржею старовини, і розповідь про неї повинна, зрозуміло, вестися в нормах давно минулого...

І я веду свою розповідь в рамках давно минулого. Адже час не стоїть. Ось наберу на клавіатурі два три рядки… і вже вони в минулому. Там спливає життя… А ще слід мандрувати пам*яттю. То вперед, та назад…То в наші краї, то в чужі… І хай здається цей мій нарис уривчастим, то й що ж. Пам*ять так і працює. Думаєш про одне, аж раптом спливає інше… Спогади та мислі не чекають на запрошення…

«…Подібно до часу, простір народжує забуття; воно досягає цього, звільняючи людину від звичних зв'язків із повсякденністю, переносячи їх у якийсь початковий, вільний стан, і навіть педанта і обивателя здатне раптом перетворити на бродягу...»[2]

[1] Томас Манн «Волшебная гора», Собр.соч в 10-ти томах., том 3, стр.18. (переклад О.А.)

[2] Томас Манн «Волшебная гора», Собр.соч в 10-ти томах., том 3, стр.10. (переклад О.А.)