«Піднялася голуба завіса –
І нараз намріялись дива…»
Микола Петренко.
Томас Манн двічі залишався на другий рік. І до атестата про закінчення гімназії не дотяг... Бо жив у прихованій свідомості тимчасовості, неначе в середині цієї невідповідності... Адже сам, із перших днів школярства, сильно пошкодив свою репутацію у гімназіального начальства. Пошкодив вихвалянням, що він пише вірші. На юного поета зглянулися із недовірою і, навіть глуздували. А вдома, разом зі сестрами, чотирнадцятирічний юнак розігрував вигадані ним п'єси. Творилося це перед батьками та родичами. Такий от був білий похмурий гумор…
Аж один із листів 1889 року він підписав: "Томас Манн, лірико-драматичний поет"... Це перша самооцінка, іронічна...
Та попри все, він з дитинства вмів захоплюватися людьми, музикою, книгами... Це рятувало… І згодом не одноразово говорив, що власними звершеннями в мистецтві зобов'язаний здатності захоплюватися чужим...
Тож, залишивши гімназію після четвертого її класу в травні 1893 року, він розпочав видавати журнал «Весняна буря», справжній журнал... Коли ще укладати перше число йому допомагали, то вже друге редагував він сам, один!