5.

Наступні два дні Томас не бачить Ембли. Джіро сказав йому, що вона таємно перебуває неподалік Камакури – в курені Оучі, у форпості Суо. Кажучи це, Джіро виглядає втомленим і похмурим. Коли Томас питає, чи це безпечно – Джіро хмуриться ще більше, але запевняє, що Ембла впорається. До того ж її охороняють найкращі Цудзіґірі, та й до Оучі лоялісти лізти не наважаться. Що там робить Ембла – Томасу не кажуть. Та й він, почувши про Цудзіґірі, та згадавши Івана Доломаху, навіть не подумав розпитати Джіро про подробиці.

«Невже це ревнощі?» - питає він себе. Але ні. Це щось інше. Тривога за неї. Він зовсім не знає того Доломаху, не знає на що здатний такий чоловік, якщо розбити його серце. А тут іще всі ці Ходжьо, Мінамото… І вона одна посеред всього цього. Адже були часи – навіть Мацудайра докотився до її викрадення.

Томас знав, що невдовзі після заяви Ембли про своє повернення, після звинувачення лідерів лоялістів у злочині, на Січі відбулася ще одна рада куренів, у якій взяли участь як члени Північного союзу та їх союзники, так і курені, що досі тримали нейтралітет, або навіть зараховували себе до табору консерваторів. Але зараз їх позиція хитнулася в бік Ембли і Північників. З мережі Йойкото Томас точно знав чим все завершилося. Відбувся чіткий розкол Багряного Генсу. Здається, майже не залишилося тих, хто не прийняв ту чи іншу сторону.

Наразі Союзники були представлені наступними куренями:

Фуджівара з однойменного району на Січі,

Мацудайра з форпосту Аідзу,

Нітта з однойменного кварталу у Камакурі, що його ще звали українським кварталом,

Морі з містечка Саїкі неподалік Камакури,

Оучі з форпосту Суо ледь не в передмістях тої таки Камакури.

Такеда з форпосту Кай,

Сайто з містечка Таруї.

Дате з форпосту Сендай,

Уесуґі з Йонедзави,

Таданарі з Наґаоки,

Като з Маруоки (поблизу Гатчинсона), що раніше дотримувалися нейтралітету,

Асакура з однойменного форпосту, що також досі трималися осторонь політики,

Адзаї з крихітного форпосту Омі, нейтральні в минулому,

Акіта з містечка Міхару, нейтральні в минулому,

Хосокава з форпосту Кокура, нейтральні в минулому,

Шьо з віддаленого форпосту Шюрі, що раніше зараховували себе до консерваторів,

Шімадзу з форпосту Сацума, нейтральні раніше,

Корікі з містечка Сімабару, що раніше були в таборі консерваторів,

Андо з форпосту Івакітайра, нейтральні в минулому,

Сома з форпосту Накамура, нейтральні в минулому.

Всього двадцять куренів, щоправда більшість з яких були невеличкими і віддаленими. Не надто досвідчені у політиці столиць і такі, що не належали до добре озброєних, бо в їх провінціях зазвичай було набагато спокійніше, ніж на Січі, в Камакурі, чи у Великому Каньйоні.

До табору Лоялістів, як вважали в Йойкото, належали тепер такі курені:

Ходжьо з району Хіґо в Камакурі,

Мінамото з району Ґендзі в Камакурі,

Імаґава з форпосту Сідзуока,

Ітакура з містечка Фукусіма,

Ода з японського району Такахата на Січі,

Моґамі з однойменного форпосту,

Тачібана з форпосту Імабарі, що досі були нейтральні,

Амаґо з однойменного форпосту, також нетральні в минулому,

Мононобе з форпосту Каваті, в минулому консерватори,

Мійоші з однойменного форпосту, що були досі нейтральні,

Сіба з форпосту Ґендзі, консерватори в минулому,

Цуґару з форпосту Хіросакі, консерватори в минулому,

Ашікаґа з однойменного форпосту – нейтральні раніше.

Тринадцять куренів. Ніби менше, ніж в Союзників. Якби не два «але». По-перше, більшість цих куренів буди досить великими і добре озброєними, а по-друге – два потужні клани досі не заявили про свою позицію. Це були:

Тайра з району Кіото в Камакурі, вихідцем звідки був теперішній Гетьман Олесь Тайра, що його всі звали на прізвисько – Кійоморі. Досі цей курінь був одним із стовпів партії консерваторів, та тепер ходило багато чуток про те, що Тайра брали участь в організації злочину, а може й спонукали до нього Ходжьо і Мінамото.

Токугава з району Едо на Січі. Курінь був інтернаціональним, численним, потужно озброєним і досі завжди також належав до центральних у консервативному таборі. Але зараз його мовчання не обіцяло Союзникам і Йойкото нічого доброго.

Томас, вивчаючи ці переліки, намагаючись хоч приблизно запам’ятати віддаленість від столиць, політичні вподобання і вагу кожного куреня, не одразу зрозумів, що губить важливу деталь: в кожному курені лоялістів були, до прикладу, агенти Йойкото, або просто люди, що мали думку, протилежну думці Даймьо і верхівки. З іншого боку – такі ж шпигуни лоялістів, або просто люди, що внутрішньо схилялися до лоялістської політики, були і в куренях Союзників.