5.

Недбало посунувши господиню дому, Даймьо ввалюється до передпокою і, гримаючи ногами, проходить до вітальні. Двері за собою він із силою зачиняє, залишаючи своїх людей чекати на вулиці.

• Плани помінялися! – з порогу заявляє Мацудайра. – Вони знають що ти повернулася!

Він не дивиться на Емблу, блукаючи гнівним поглядом стінами кімнати, але всі присутні і так розуміють про що мова.

• Я щойно повернувся з Камакури від тих покидьків – Дайсуке Ходжьо і Алана Мінамото! – Джіро, намагаючись подолати гнів, що кипить у його крові, видихає так шумно, що здається – з його ніздрів струменями валить пара. – Мене, звісно, дуже здивувало з якої нагоди вони витягли мене з теплого ліжка серед ночі. Тож я поїхав не один.

Джіро маше рукою в бік вхідних дверей, за якими залишив своїх бійців. Але жест недбалий. «Це не має стосунку до справи» - ніби каже Даймьо.

• І вгадай що вони почали співати після того як півгодини морочили мені голову, не наважуючись перейти до справи?!

Джіро так рвучко розвертається до Ембли, що його верхній одяг видає хлопок.

• Марко. Мій брат – у них? – каже Ембла голосом, що від нього тілом Тома пробігають сиротини.

Джіро дивиться на неї, розчахнувши очі. Слова застрягають у нього в горлі:

• Що?! – його рев такий гучний, що в Тома закладає вуха, а в глибині будинку відгукується луна.
• Гадаю, вони його викрали. Мія Сайто теж зникла. – каже дівчина.

Мацудайра хапається за руків’я катани так, ніби збирається негайно вихопити меча і кинутися у бій.

• Вилупки! Свиняче відріддя! Лайнисько! …!!! ...!!! – з перекладом подальших слів, що використовує Мацудайра не здатен впоратися навіть перекладач Томасового смартлету. – Хіба я не казав тобі, щоб ти заховала його у домі Фуджівара, чи хоча б у Таруї, під захистом куреня Сайто?! Це мало статися рано чи пізно!

Ембла стискає вуста:

• Не починаймо цієї розмови знову. Він був там, де йому було добре, до того ж під захистом Мії і андроїда. Дуже потужного бойового андроїда, спеціально побудованого для цієї ролі. Він доросла людина і мав право сам вирішувати свою долю.

«Це вона про милого дядечка Гілберта? Про пастора Честертона?!» - дивується Томас.

• Зате тепер його долю вирішуватимуть ті шматки лайна! – роздратовано заперечує Джіро, але тут таки маше рукою. Мовляв, добре, облишимо це. Немає сенсу махати кулаками після бійки.
• То для чого вони тебе кликали? – повертає співбесідника до розпочатої розповіді Ембла.

Джіро знову гнівно сопе, а тоді каже спокійним голосом. Але його спокій набагато загрозливіший, ніж його гнів.

• Пихаті вилупки. Вони пропонували мені союз проти тебе. Тимчасову угоду. Прибрати тебе, а тоді повернутися до «чесної конкуренції» за пост Мононофе. Хотіли, щоб я влаштував пастку, аби вони могли спокійно тебе вбити. А ще… - він говорить так само врівноважено, але навіть крізь смагляву товсту шкіру видно, як буряковіє його обличчя. – Збираючись запропонувати цей ниций альянс Північному Союзу, вони викликали до себе на перемовини його лідера, замість того, аби самим приповзти до моїх ніг. Столичні пихаті вилупки! Хотіли одразу вказати мені і Союзу наше місце! Клянуся, тепер вони побачать де їхнє!

Видно, що Даймьо скаженіє від отриманої образи і Томас боїться, що він може вибухнути на очах. Але проходить кілька секунд – і цього не стається.

• Тож, гадаю, - каже Ембла – нам варто негайно повертатися на Січ. Ми маємо терміново, на світанку, роз’яснити союзникам хід подій і наші плани, підсилитися і, як тільки Марко буде повернуто, я зроблю оголошення про своє повернення із дому Фуджівара. Якщо зробити це раніше – покидьки можуть помститися мені, вбивши мого брата. На мою думку тобі, Володарю, а також іншим Даймьо Союзу варто приєднатися до нас на Січі з найбільш боєздатними козаками і буші, залишивши у форпостах достатні гарнізони. Ми спробуємо уникнути війни, але, якщо це від нас не залежатиме – маємо бути до неї готові. Пані Імада – негайно знайди Аярі – він має якнайшвидше приєднатися до нас.
• Я надішлю по нього. – каже Джіро. – Ми не знаємо скільки їм відомо. Віднині ніхто з нас п’яти не має вештатися без охорони. І хай прихоплять його дівчину, якщо вона для нього важлива – тепер всі наші рідні є нашим вразливим місцем.

Мацудайра робить коротку паузу, аби мережею віддати накази Генкічі. Томас, що слухаючи розмову Джіро та Ембли, одночасно продивляється останні новини, каже:

• У Гатчинсоні тиша. Ніяких повідомлень звідти в новинах немає.
• Вони все зробили тихо. – у тривозі хитаючи головою по паузі каже Ембла. – Я перевірила це ще до того, як розбудила тебе. І це дуже дивно. Гілберт не міг поступитися викрадачам, не розпочавши оборонних дій. І ці дії мали б перетворити тиху ніч містечка на фестиваль вогню. Не розумію як їм вдалося знешкодити андроїд не здійнявши шуму…  Дивно.
• Хіба вони не могли зробити злам його мозку, аби змінити його налаштування? Теоретично можна зламати будь який пристрій, що під’єднаний до мережі. – каже Томас.

Дівчина заперечно хитає головою.

• Гілберт – виріб найкращих зброярів Січі. Мізків в нього не один, а чотири. Всі вони відповідають за різний функціонал і не пов’язані між собою. І лише один – повсякденний – у мережі. Тож втрутитися у налаштування Гілберта можна, лише фізичним проникненням у його тіло. А він би цього не дозволив…