3.

Вже на вулиці, поглянувши на Емблу, Томас вкотре на мить зупиняється від несподіванки. Хоча мав би вже звикнути. Зрештою, це звичайні косметичні технології, що нікого не дивують вже дві сотні років. Волосся дівчини знову чорне як воронове крило і пряме як водоспад. Зіниці ж знову темніші за безмісячну ніч. До того ж вона ховає половину обличчя від конічною плетеною шляпою, яку утримує біла стрічка, зав’язана під підборіддям. Йдучи поруч, дівчина не піднімає голови, аби не привертати уваги перехожих.

Тренувальна зала бойових мистецтв – доджьо, де Аярі зазвичай тренується із дерев’яним мечем бокуто  – всього у декількох хвилинах пішки. Втім, містечко Морі, чи Саїкі – таке невеличке, що за чверть години його можна перейти від краю до краю в будь-якому напрямку. До двору закладу їх пропускають широкі відкриті ворота. Двором, вкритим зеленим моріжком, розгулюють білі кури. На бамбукових палицях сушиться одяг. Кам’яна доріжка, що веде від воріт до будівлі під високим череп’яним дахом посеред двору розділяється на дві, що ведуть до двох окремих відкритих входів на фасаді доджьо. Мацудайра, що крокує попереду, впевнено звертає направо, і Томас, не задумуючись, робить крок слідом за ним, але тут таки Ембла смикає його за рукав – вона сама, Аярі та Камеко направляються до лівого входу. Якісь місцеві правила – думає Томас.

• Правий вхід лише для наставників. Лівий – для учнів. Роззуйся перед входом, а зайшовши, вклонися, як і усі. – шепоче Ембла.

Так Томас і робить. У великому приміщенні з високою стелею на протилежній від входів стіні висить транспарант із ієрогліфічним написом. «Той, хто має волю, здобуде і силу» - сказано там. Всі новоприбулі вклоняються саме цьому напису. Другий уклін призначений господині доджьо. Дівчина спочатку здалася Томові зовсім юною, ледь не дитиною. Але згодом він розуміє, що помилився. Невеличкий зріст та гладеньке обличчя збили його з пантелику, але погляд в господині впевнений і мудрий.

Господиня одразу впізнає Джіро і, звісно Аярі. Потім їй представляють Камеко і Томаса. Але про Емблу, що тихо стоїть збоку, ніхто не каже ні слова. Дівчина переводить на неї погляд і тоді Ембла знімає свого капелюха. Незворушність злітає з обличчя господині закладу так раптово, ніби вона пропустила несподіваний удар.

• Моє імя – Амайя. – Каже Ембла.
• Вітаю, пані Нічний Дощ. – киває головою господиня доджьо, коли до неї повертається здатність говорити.

Мацудайра швидко пояснює пані господині мету їхнього візиту, та киває головою і приготування розпочинаються. Поки Джіро та Аярі, обмінюючись жартівливими образами, скидають верхній одяг, обирають дерев’яні мечі на підставці між входами до доджьо і займають позиції один навпроти іншого, Томас, Камеко, Ембла та Хару (так звуть господиню) всідаються на татамі біля бокової стіни рядком, готуючись споглядати бій. Томас крадькома позирає на Емблу і дівчину, що сидить поруч із нею. Хару лише один раз скошує очі на «Амайю» і похапцем відводить погляд. Дівчина не одразу опановує себе і повертає на своє обличчя спокій.

• Ти правий хлопче! – рикає Джіро. – після доброї розминки і голова думає краще! Шкода лишень, розминка буде зовсім коротка!
• Пані Імада! Будь ласка, почніть відлік часу, коли мечі схрестяться вперше! Якщо я протримаюся три хвилини – я пригощу всіх ірландським елем! – сміється Аярі.
• Якщо ти протримаєшся хоча б пів-хвилини – це зроблю за тебе я сам, нахабний джура! – гуркоче Мацудайра і робить перший випад.

Аярі ледь цокає своїм мечем об меч Джіро, міняючи траєкторію руху зброї і відстрибує вбік. В наступну мить він спритно ухиляється від двох могутніх помахів меча Мацудайри і підстрибом біжить довкола суперника, раз за разом вчасно пригинаючись, аби уникнути наступних ударів.

Після другого кола Джіро починає шаленіти:

• Годі бігати, як пронирливий тхір! Зупинись і бийся!

Аярі сміється:

• З усією повагою, Володарю, мені важливо не перемогти, а протриматися якнайдовше!

Джіро з ревом кидається навздогін юнакові і обов’язково достав би мечем його відкриту спину, якби Аярі вчасно не заховався за маківарою.

• Хитрий вертлявий в’юне! Ти таки примусиш мене почати битися по справжньому! – вигукує Джіро у гніві.

Пані Камеко більше не має сил стриматися і тихенько хихикає.

• Тримайся Аярі! Ще двадцять секунд! – сміється стара жінка.

Посміхаючись, Томас дивиться на решту глядачів і бачить на всіх обличчях широкі посмішки.

Аярі таки довелося битися, бо Джіро виявився надзвичайно спритним як для своїх габаритів, і, поганявши суперника великим приміщенням, невдовзі затис хлопця у кутку зали, не залишивши йому шляхів для втечі. Б’ючись, Аярі вертівся вовчком, і хоча й отримав кілька відчутних ляпасів мечем – всі вони прийшлися по дотичній і не вважалися приводом для присудження перемоги Даймьо. Насправді, Аярі непогано бився – найбільше Томаса вразило як його меч у піднятій руці двічі опинявся в хлопця за спиною саме вчасно, аби прикрити її від ударів.

• Хвилина! – радісно вигукує Камеко, плескаючи в долоні.

Джіро опускає меча, а Аярі, зігнутий під могутніми ударами, розпрямляє струнке тіло, осяйно всміхаючись.

• Томасе, який ель вам подобається більше? – радісно питає Аярі. – Може ви підкажете Володарю пристойний сорт?!
• Це було не чесно! – заявляє Джіро. – Навіть єнот протримався б хвилину, ховаючись за маківарою!
• Цікаво, чи люблять єноти ель? – питає у відповідь Аярі, викликаючи вибух сміху в присутніх.