4.

Вночі Том погано спав.

Пішовши з бібліотеки із томом авторства Манна, він відчайдушно шкодував, що не зміг негайно розпитати Маркуса про той малюнок. Його розум гарячково шукав нагоди повернутися і дізнатися все – але не знаходив його. В будь якому випадку – хлопець був, вочевидь, травмований неймовірним дитинством і так і не пристосувався остаточно до нового життя. Не можна було почати прямо розпитувати його про події тих давніх часів – навіть якщо він їх пам’ятав, адже тоді він був зовсім маленькою дитиною. Томас мав набратися терпіння і не підганяти події.

Друге, про що він тепер шкодував – зустріч із Емблою, якщо й дійсно станеться – то лише післязавтра. І Томас не уявляв чому присвятити двоє діб, що відділяли його від поїздки до Бітанги.

Повернувшись додому, він не застав нікого із сусідів – можливо частина з них подалася розважатися, або ж в них були якісь інші справи. Двері були зачинені, а тераса пустувала. Тож Том сів за порожній стіл і поклав перед собою книгу. Якийсь час роздивлявся поодинокі постаті, що зрідка проходили вулицею внизу, придбав кави в дрона-торговця, що пролітав повз. Читати зовсім не хотілося, бо розум палав від загадок, що громадилися одна на одну, ніби циклопічні льодини у древньому замерзлому океані. Але він все ж таки розкрив книгу, вдихнув запах пожовклих сторінок.

Книга мала назву «Йосип та його брати» й оповідала про давні біблійні часи. Несподівано для себе, Тома швидко поглинула оповідь. Швидко гортаючи крихкі сторінки, він читав про народження братів Ісава та Якова, обман їх матері Ревекки, за наслідками якого замість старшого Ісава благословення батька отримав Яків. Втечу останнього від гніву батька й страшні поневіряння на шляху до Харрану. Далі Том дізнався історію життя Якова у родині свого дядька Лавана, його любові до гарної доньки Лавана – Рахілі та складних інтриг у суміші із новим обманом, що зрештою зробили його чоловіком обох доньок дядька. Нелюба дружина народжувала дітей щороку, Рахіль же ніяк не могла завагітніти. І лише за тринадцять років народила Якову довгоочікуваного сина – Йосипа, що одразу став улюбленцем батька…

Виринувши із іншої реальності, Том роззирнувся – як і раніше він був один. Здалеку долинали поодинокі людські голоси і звуки музики. У просторі під штучним небом, ніби білі й чорні птахи, снували діловиті дрони. Над долиною повільно дрейфував невеликий дирижабль – як пояснювали Тому, ці повітряні судна слугували переважно для перевірки склепінь печер і ремонту генераторів, що створювали ілюзію небес і світил. І ще для деяких функцій – як от, наприклад, мовлення музичних і новинних радіостанцій.

Проковтнувши залишки вистиглої кави, Томас пішов до кімнати, прийняв душ, перевдягнувся і,  зручно вмостившись на ліжку, продовжив читання.

Через напружені стосунки із братами і батьком своїх дружин, Яків вимушений був вирушити в путь із своєю родиною, майном і стадами. Завершилися довгі нелегкі мандри біля міста Шекем. Але і там племені Якова не жилося спокійно – через зазіхання місцевого князька на його доньку Діну пролилася кров, тож караван рушив далі. В цей час кохана дружина Якова була знову вагітна і в дорозі почалися важкі пологи. Ледве побачивши новонародженого сина і назвавши його Беноні – «Син смерті», Рахіль померла.

Через особливе ставлення батька до синів коханої дружини – Йосипа й Беноні – роками накопичувалася заздрість старших братів. Все це погано скінчилося – здається, Томас вже десь чув відголоски цієї історії – брати побили Йосипа і вкинули до сухого колодязя, представивши батькові докази його загибелі, але приховавши власну роль у ній.

Та за три дні випадкові купці врятували Йосипа. І з їх караваном юнак мандрує до Єгипту. Дорогою своєю вченістю та красномовністю він так прихиляє до себе супутників, що у Фівах ті влаштовують його до заможної родини вельможі Петепри. Давній Єгипет справляє на Йосипа враження – описи цивілізації, що безліч століть тому обернулася на порох причаровують і Томаса. Він ковтає сторінки із гарячковою швидкістю, поспішаючи якнайшвидше дізнатися що було далі.

Його смартлет дратує нагадуванням, що прийшла пора вечері. Томас чує, як хтось тихо проходить терасою, відчиняються й зачиняються якісь двері. Але він не бажає відкладати книгу. Турботу про приготування скромної вечері він покладає на безликого й дуже обмеженого дроїда, що майже весь час стоїть вимкнений у ніші стіни. Так же байдужо Том їсть у крихітній столовій кімнаті, продовжуючи читати, а згодом повертається до спальні.

Сім років гарний молодий чоловік служить у домі Петепри. Аж раптом дружина вельможі, палаючи пристрастю до Йосипа, робить спроби його спокусити. Хлопець відкидає її домагання – і підступна жінка звинувачує його у спробі зґвалтування. Так Йосип на довгі три роки опиняється у в’язниці фараона. Та і там своїм розумом знаходить дружбу начальника тюрми Маі-Сахме і стає наглядачем. Якось до в’язниці кидають двох високих сановників з оточення фараона, звинувачених у державній зраді. Давши тлумачення снам арештованих, Йосип починає свій шлях до вершин влади і перетворення на фактичного правителя Єгипту за часів молодого фараона Аменхотепа IV…

Книга випадає із рук Томаса. На вулиці темно. Непомітно запала глибока ніч. Повіки чоловіка самі собою стуляються, у свідомості, що зісковзує до країни сновидінь, підносяться до високих склепінь потужні колони, вкриті золотом, яскравими розписами, що зображують богів із головами тварин і птахів. Гордовито ступають собакоголовий Анубіс і мудрий Тот із головою ібіса. Він бачить віддалік серед священних басейнів і жаровень із вогнем, тонкі фігурки людей, вбраних у білосніжні шати, із бронзовою шкірою, що на ній яскраво сяють коштовні прикраси. Але фігурки губляться серед колон, тануть у напівтемряві. Вогні згасають.  Ноги Тома ступають потертими плитами величних храмів, але розписи навіки втратили кольори, а викарбувані на пощерблених стінах ієрогліфічні написи віють таємницями, що їх не пізнати вже нікому. Вітер несе плитами підлоги пісок.