6.

• Гравцю. Після аналізу історії твоїх боїв, ми визначили твій рівень як початковий. Рекомендується обрати рівень бою від другого до четвертого задля твого задоволення. Підтвердь, або скасуй обраний рівень бою п’ять.

Томас відчуває як його тілом вирує кров, насичена адреналіном. Напівзабуте відчуття влади над дронами і зброєю, загострене за допомогою технологій сприйняття довколишнього світу – ось де справжнє задоволення. Він не бажає легкої прогулянки з відстрілом млявих цілей, ніби у тирі. Він жадає справжнього бою. Краєчком свідомості він оцінює себе самого збоку – можливо, це дія збуджуючого поля Бітанги. Але, мабуть, більшою мірою – накопичений за цей сюрреалістичний день тамований гнів, відчуття обману, задзеркалля, куди він потрапив. Він має отримати розрядку в цьому віртуальному світі, аби не накоїти дурниць в реальному. Аби не схопити за горло Блейка і не почати вибивати із нього лайно разом із правдою про те, що тут відбувається. Для цього ще зарано. Він має спочатку зібрати більше інформації, аби бути спроможним сформулювати правильні запитання і зрозуміти відповіді.

• Скасувати п’ятий рівень. Обрати рівень вісім.

Штучний інтелект робить паузу, а тоді Манн ясно чує в’їдливий смішок.

• Рівень вісім підтверджено. Гравець готовий?
• Готовий.
• Бій за три… дві… одну…

«Шерлок, Пеппі, Аліса…» - імена книжкових героїв, що Манн дав дронам, не задумуючись. Тепер ці імена раптом спалахують в його свідомості і, поки мить відділяє його від початку бойової місії, він відчуває привид запаху. Приємного, солодкого запаху… запаху… темені маленької дитини, що його вкриває легкий пушок золотавого волоссячка…

Він опиняється під нічним штучним небом. Майже повний місяць заливає рівнину сріблястим світлом. Десь віддалік у гайках молодих дерев і  кущів заспокійливо сюркочуть цикади.  Це обжите місце, жодні чудовиська не кидаються на нього з усіх боків. Манн поступово розслабляє м’язи і роззирається. Ноги потопають у килимі високої зеленої трави, над якою колишуться мініатюрні зелені колоски диких злакових. Його забороло підняте, легені наповнює прохолодне й вологе передсвітанкове повітря.

Зліва височіє гірський масив – нагромадження гострих скель, прикрашене контрфорсами мальовничих сталагмітів, круто здіймається вгору, до зоряного неба. Манн швидко пригадує, що небо – штучне і розуміє, що бачить просто не захований за мару ілюзії фрагмент голої стіни печери. У підніжжя гори сяють вогні, видніють якісь куполоподібні білі будівлі. Завдання примушує його крокувати в той бік. Але спершу він дивиться направо – вглиб печери. Трохи нижче схилом – рівний посадковий майданчик, де стоять кілька великих і два десятки маленьких флабелів переважно багряного, інколи чорного кольору. За майданчиком одразу починаються перші споруди містечка Багряних. Білі бетонні та композитні будинки у вигляді куполів чи видовжених ангарів. Останні – це казарми для особового складу. Доріжки яскраво освітлюють різкі холодні вогні білих чи блакитних ліхтарів. Ще далі – за містом – кілька чорних башт, виставлених поперек поля рівною шеренгою – силові установки й генератори щільного поля. Такі стоять недалеко від усіх переходів з печери в печеру і їх призначенням є створення бар’єру в разі, якщо потрібно буде швидко ізолювати печеру від сусідніх.

Манн розвертається і крокує в бік гори, чи, радше, стіни печери, коли раптом нічну тишу розриває звук сирен. Сирени лунають і з боку стіни, і з боку містечка. В містечку негайно виникає рух – доріжками біжать крихітні людські фігурки, яких стає все більше. Яскраво спалахують нові вогні освітлення, заливаючи містечко світлом. З тихим уханням і звуком повітря, що розтинається, від посту біля підніжжя стіни наближаються два великі багряні флабелі, закладають плавний віраж і беруть курс на південь. Перші повітряні судна піднімаються у повітря і у містечку, розвертаючись у той самий бік.

Місія вимагає рухатися і Томас підтюпцем біжить до вогнів пості біля стіни. За сотню метрів він роздивляється яскраво освітлену браму і дві мініатюрні фігурки вартових.

• Інженере Манн? – гукає до нього чоловік із східними рисами обличчя, коли Том наближається.
• Так. Генс уна сумус. Що сталося?
• Уна сумус. Прорив з Пекла. Але не переймайся – таке стається час від часу. Хлопці про все подбають. Лише одна незручність – ваші надіслали інструкції, згідно яких ти підеш на прогулянку у Пусті землі один. Але ми все ж хотіли надати пару козаків для супроводу. Тепер не вийде – всі помчали працювати. Але за цією брамою спокійно – там ніколи нічого не з’являлося. Тож, гадаю, ти можеш шукати свій геодрон спокійно.
• Так, звісно.

Місія пошуку дослідницького геодрону, що вийшов з ладу на зворотному шляху до брами і зупинився за тисячу сімсот метрів звідси. Завдання – відшукати, усунути неполадки, повернутися. Карта місцевості – складна галерея різнорівневих проходів і невеликих печер.

• Коли бажаєте почати?
• Негайно.

Манн знімає з поясу і активує дрони. Поправляє торбу з інструментом за плечами. Бере до рук складений стек. Закриває забороло.

• Відчиняйте.

За хвилину брама опускається за його спиною. Перед брамою встановлюється додатковий бар’єр з поля, що підсвічений блакитним, аби ніхто зопалу не розбив об нього лоба. Попереду – нерівний приблизно овальний тунель, витягнутий у горизонтальній площині, порослий сталактитами й сталагмітами, що казково блищать і сяють у світлі Маннового шолома і ліхтарів дронів.