5.

Заклад симуляції боїв, що носить назву «Кіклопос», обставлений досить скромно. Тут є кімната, де можна обрати екіпірування, кілька зовсім невеликих боксів для гравців, поруч з якими несе варту дроїд-лікар з усім необхідним медичним обладнанням на випадок, якщо хтось із гравців занадто перехвилюється, і невеличка зала глядачів десь на сорок відвідувачів, де приятелі гравця можуть спостерігати за його боєм. В фойє на стінах вирують кадри бурхливих, видовищних схваток, де заковані в багряну броню герої нищать почвар, яких не побачиш і у найгіршому кошмарі.

Дроїд-працівник пропонує Томасу відчути себе одним з Багряних, чи Чорних – різноманітну екіпіровку з арсеналу цих двох Генсів обирає абсолютна більшість відвідувачів. Але Манн просить дати йому стандартний робочий комбінезон Жовто-Зеленого Генсу.

• Передбачена можливість командної гри. До п’яти гравців одночасно можуть разом провести бій, якщо виникне таке бажання, шановні. – інформує Манна і його супутників дроїд. – Або ж кожен з вас може провести окремий бій.

Блейк, Дерек і Паскаль не горять бажанням розім’яти кістки – те, що для більшості населення Аґарти є розвагою – для них лише елемент постійних тренувань. Хіба що симулятор, як знову кажуть Томові, в Генсі трохи простіший.

Поки Манн з легким хвилюванням одягається, роздивляючись своє відображення у дзеркальній стіні, до нього підходить Паскаль:

• Томе, я з цими симуляторами награвся донесхочу. Але якщо хочеш, щоб я тебе перший раз… ну… підстрахував – мені не важко.
• Ні, ні. Дякую. Хочу відчути як це наодинці.
• Ну, добре. Не забувай, що це всього лише гра.
• Звісно.
• Можеш перервати гру будь якої миті.
• Дроїд мені це вже тричі сказав. – усміхається Том.
• Як увійдеш, обери режим тренування і кілька хвилин повправляйся із стеком. Ти його використовуватимеш лише як зброю, тож не так і важко буде відчути як ним керувати. Він, як і дрони, переважно керується думкою. Найскладніше – звикнути чітко й швидко віддавати недвозначні команди. Знати, чого саме ти хочеш.
• А дрони?
• Десь те ж саме. В якості зброї вони дуже прості. З тією відмінністю від стека, що не отримуючи наказів переходять в автоматичний режим і працюють по ситуації самостійно. Дай дронам одразу імена. Так зручніше. Уяви кожен з його іменем, ніби вони живі, звикни. Тоді керування буде ефективнішим. Підчас бою не дивись на них, дивись на супротивника. Дрони – просто продовження твого тіла. Не треба дивитися на свою руку, щоб нею вдарити.
• Дякую, Паскале. Скажи, як зрозуміти що за створіння я бачу і як їх подолати? Там не буде якихось пояснень?

Паскаль сміється:

• Це так не працює. На рівні для новачків буде. Вже починаючи з другого – ні. Виживаєш по ситуації – заодно вчишся. Ніхто не застрахований від появи нових організмів, тож часто рятує чиста інтуїція.
• Ясно.
• Ну, тримайся. Який рівень обрав?
• П’ятий.
• П’ятий? З десяти?! Це ти даремно. Боюся, бій триватиме не довго…

Томас бере з арсеналу на стіні зовні точну бутафорську копію інженерного стека, розкладає палицю на всю довжину і зважує у руці.

• Хай буде, як буде.
• Удачі, Томе.
• Дякую.

Паскаль йде до глядацької зали. Через арку, ідучи до боксу гравця, Манн бачить Віла та Дерека, що підбадьорливо машуть йому руками.

В боксі Тома м’яко охоплює щільне поле і відриває від підлоги. Томас опускає забороло і опиняється в суцільній темряві й невагомості.

• Гравець готовий? – питає приємний дівочий голос симулятора.
• Готовий.
• Приєднання через три…дві…одну…

Він опиняється на кам’яній підлозі напівтемного просторого приміщення. Вдалині світлою плямою видніє єдиний вихід. Прямо перед ним висять три дрони – схожі на приплюснуті по вертикалі еліпсоїдні м’ячі для гри у американський футбол. Один десь у півтори рази більший за решту. Кожен для зручності новачків має кольорову підсвітку – жовтий, блакитний, малиновий.

Том опускає очі на свою правицю, у якій затиснутий стек. Бачить свої ноги у робочих черевиках, комбінезон і темно-бордову емблему Генсу на грудях – шестерня і блискавка. Знову дивиться на дрони. Імена.

• Шерлок. – каже Манн, дивлячись на великий дрон із жовтою індикацією. -   Пеппі, Аліса. – дає він імена двом іншим.

Віддає дронам команду вирушити в політ по колу довкола нього, і машини слухняно виконують наказ, міняючи траєкторію у відповідності до найменшого поруху думки хазяїна.

• Тренування. – каже Манн вголос.
• Тренування за три… дві… одну…

З темного кута кімнати до Манна вирушає щось високе, темне, на перший погляд схоже на сухорляву, зсутулену людину. Істота видає гучний стрекіт, ніби велетенський коник. Стек вивергає спалах синього світла раніше, ніж Манн встигає добре роздивитися ціль. Істота зникає. Том встигає подумати, по перестарався із силою заряду з переляку, а ще про те, що в реальності на підлогу повалилося б обгоріле тіло чудовиська.