2.

Віл, Томас та Деварайан наблизилися до компанії за столом і всі піднялися, щоб їх привітати. Половина чоловіків, на диво, потиснули Томову руку. Схоже, цей архаїчний звичай тут, а Аґарті, був поширеніший ніж на поверхні. Жінки полоскотали щоки Тома волоссям у символічному поцілунку.

Деварайан негайно розвалився у зручному кріслі, але Блейк залишився стояти і Манн наслідував його приклад.

• Тож, давай так. Що ми тут маємо. – Віл обвів присутніх усміхненим поглядом. – Декого з ти вже знаєш. Деварайан Брахмі – якщо тобі здалося, що ти розумніший за нього – подумай ще раз!

Рай змахує долонею в повітрі, немов би відганяючи набридливу комаху.

• Паскаль Кіньяр. Якщо побачив на роботі щось незнайоме – ховайся за його широку спину. Але поза робочим часом краще не підкрадатися до нього зі спини! – люди за столом відверто хихочуть, Паскаль показує Блейкові кулак, схожий на сталевий молот. – Паскаль – людина дії, тож до того, що він говорить, краще не прислухатися.

Компанія вибухає сміхом, велет відхоплюється, ніби на пружинах, взявши руки в боки. Але за мить приєднується до загальних веселощів і знову сідає.

• Далі. – підвищує голос Блейк. – Шарлотта Флері – найдобріша жінка з усіх, кого я знаю. Єдиний недолік – іноді в її присутності ти, Томе, відчуватимеш легкий аромат різних ядучих розчинів.
• Це низько, Інженере Блейк! – вигукує жінка й кидає в Віла серветкою, поки всі гамують сміх, дивлячись на старого з вдаваним осудом.
• Старший Інженер Блейк, якщо ви не заперечуєте. Не ображайся, мила Ширлі! Ти ж знаєш як я тебе люблю! Далі в нас Катя Остапенко – найщиріша жінка з усіх, що мені відомі. Недоліків не виявлено, окрім її небезпечної вроди. Навіть не думай у неї закохатися!
• Можеш спробувати, Томе! Я не проти! – сміється Катя, зблискуючи чорними очима і ледь помітно рожевіючи. – Том помічає теплу посмішку, шо осяває витончене обличчя Шарлотти, поки вона кидає загадкові погляди на свою кохану, а тоді й на Тома.

Віл переводить погляд на худорлявого, високого чоловіка з видовженим, загостреним обличчям і великими відстовбурченими вухами. Підборіддя незнайомця вкриває темні синява від густої щетини, що залишається, хоч як ти не голися.

• Це в нас Інженер Дерек О’Донован. Також твій, томе, майбутній колега по БКК. З цим хлопцем ти обов’язково спрацюєшся, бо він любить говорити ще менше за тебе. Але це той випадок, коли у тихому вирі всіляке водиться!

Дерек відсьорбує ковток пива з великого кухля і несподівано глибоким, переконливим баритоном каже:

• Не слухай старого, друже. Звертайся за будь якої потреби.
• Так, звертайся до будь-кого з нас, Томе! Ми завжди допоможемо! – докидає Катя і всі сміються, помітивши неприхований інтерес дівчини до новачка, а Ширлі нахиляється до дружини, щоб чмокнути в куточок вуст.
• І нарешті. – закінчує промову Віл. – Дозвольте відрекомендувати вам нашого нового друга і, декому, колегу. Це – Томас Манн. Я вже знаю про нього, що він добрий спеціаліст в енергетиці, інформаційних технологіях й телекомунікаціях, а ще – що він мало говорить і уважно дивиться і слухає. Дуже непогано для початку!

Люди за столом вітають новачка оплесками й привітними вигуками.

Блейк обводить поглядом стіл і трохи стурбовано питає:

• А де Мей і Альберт?
• Ал щойно написав – вони вже в бульбашці, будуть за кілька хвилин.
• Ну що ж… - Віл трохи похмурніє, і Том помічає, як ніякова мовчанка повисає серед усіх присутніх. – Гадаю, Том добряче зголоднів від обіду. Сідай, друже. Семеро одного не чекають!

Манн обирає крісло між Дереком і Шарлоттою, і Ширлі й Катя негайно починають накладати в його тарілку вишукані страви, на ходу пояснюючи що саме Том бачить на столі. Блейк сідає навпроти.

Почуваючись трохи ніяково, Томас дивиться на всі ці блюда, про склад майже жодного з них він не має зеленого уявлення. Йому все більше здається, що він потрапив на знімальний майданчик історичного фільму про золоті часи двадцятого чи двадцять першого століття.

• Це ескалібада, Томе. – пояснює Ширлі. – просто притушені овочі. Дуже смачно. До цього гарніру добре іде і риба і м'ясо. Що ти будеш?
• Візьми рибу, Томе. – Катя підхоплює одне із блюд. Це салат з тріски.

Том робить невизначений жест, погоджуючись на будь які пропозиції.

Дерек і далі цмулить своє пиво, з ледь помітною усмішкою в очах спостерігаючи за метушнею жінок і розгубленістю новачка. Його власна тарілка майже порожня.

• Що, друже. Вражає? – питає він.

Манера говорити в нього повільна, а кожне слово здається вагомим.

• Ну, я тільки з поверхні… - каже Манн, впевнений що ця фраза все пояснює.

Дерек киває.

• Так. Це тобі не стандартні раціони з супермаркету. Жируємо тут. Ведемо богемне життя. Хоча риба й м'ясо, як ти розумієш, синтетичні. До канібалізму ми тут, дякувати богам, ще не повернулися. Але і їх тут роблять набагато смачніше, ніж нагорі. Вже не знаю у чому секрет. Мабуть у великих грошах акціонерів.
• Не слухай цього буркотуна, Томе. Їж на здоров’я. Важка робота – пристойне харчування. До того ж, ми тут не кожного дня сидимо по ресторанах. – каже Ширлі.