10.

В містечку важко було знайти два однакові будинки, хоча всі вони мали спільні риси – не більше трьох поверхів, якщо і був четвертий – то мансардний, більшість фасадів прикрашали довгі спільні балкони, або тераси вздовж першого поверху, теплі, приємні для ока кольори, у які були пофарбовані нарочито нерівні стіни, дахи, вкриті червонуватою черепицею. Та все ж таки кожен будинок носив риси індивідуальності. Балкони і тераси цієї приземкуватої двоповерхової будівлі були дерев’яними і до того ж їх всуціль вкривало багате різьблення. З другого поверху, де сиділа за столом група людей, і звідки долинала приємна гітарна музика, Блейкові здаля помахали.

• Шарлотто! Доброго дня! Вітаю, товариство! Як і обіцяв, я привів вам нового пожильця!

До парапету нагорі негайно підскочили двійко молодих жінок у легких сукнях, заусміхалися й замахали з новою силою.

• Ширлі – це Томас. Томасе – Це Шарлотта й Катя.
• Піднімайтеся! В нас саме гарячі спагеті й молоде вино! – гукнула одна з жінок.
• Який красунчик! – безсоромно гучно висловила свою думку інша.

Поки вони піднімаються сходами, Том бурмоче:

• Почуваюся зіркою вечірки.
• Ширлі і Катя – одружені і дуже закохані, тож припини червоніти як хлопчисько! – сміється Блейк.

За столом Том бачить п’ятьох людей, і йому негайно представляють решту. Тамільського чи бенгальського вигляду стрункого молодого чоловіка – темношкірого, з розкішною хмарою кудлатого чорного волосся, одягнутого у чорну шовкову сорочку і непроникно чорні окуляри від сонця, звуть Деварайан. Він саме із зосередженим обличчям грає у шахи із масивним, бритим наголо чоловіком на ім’я Паскаль, в акаунті якого – підкреслено яскрава історія амурних походеньок і статус «в активному пошуку». Руки, груди й обличчя Паскаля вкривають суцільним килимом маорійські татуювання, що надають і без того загрозливій постаті просто таки демонічного вигляду. Але голос в нього доброзичливий, а манера говорити – неспішна. На гітарі грала до приходу Блейка й Манна крихка на вигляд, дуже вродлива, але надміру задумлива білявка на ім’я Іві. Навіть її брови та вії настільки прозорі, що ледь помітні на її білошкірому обличчі. Але від сапфірових очей важко відвести погляд.  Її акаунт трохи дивував лаконічністю і скутістю. Можливо, подумав Томас, вона просто теж опинилася в Аґарті нещодавно.

Катя й Ширлі швидко накривають на стіл, розставляючи тарілки, миски із паруючими стравами й салатами, сварять гравців у шахи, аби ті відклали завершення партії на потім, тож Деварайану доводиться припинити гратися із Паскалем як кіт із мишкою і поставити йому мат у три ходи. Томас і Віл вмощуються за столом і отримують по келиху вина для аперитиву.

З акаунтів присутніх Томас одразу з’ясовує хто з них належить до якого Генсу, але розширенні пояснення Блейка тим не менш стають у пригоді.

• Паскаль і Деварайан – наші з тобою колеги. Більш того, також з БКК. Тож з ними ти ще потоваришуєш. Хоча Райан – дещо зарозумілий хлоп, бо вважає, що йому немає рівних у шахах в усій Аґарті.
• Можеш після обіду спробувати довести протилежне, Блейку. – недобро вишкіряється Деварайан. – Віл лише маше на нього рукою з таким виглядом, ніби, якби мав час на дурниці, так би і зробив без особливих зусиль.
• Наш Паскаль, хоч і виглядає небезпечним – для тебе таким не є. Інша справа, якби ти був гарненькою дівчиною.
• Що за маячня. – сміється велет. – Для дівчат я найкращій друг і зі мною їм загрожує лише виснаження від оргазмів!

Все ще посміюючись, Паскаль крокує кудись до кімнат, аби допомогти Ширлі і Каті з приготуваннями до обіду.

• Іві Алора і нас з Зелених – Дубових Листочків. Її профіль, здається – комахи і запилення рослин. Я правий?
• Саме так. – каже дівчина низьким втомленим голосом і більше не додає ні слова.
• Ну, Іві в нам така ж балакуча, як і ти, Томасе. Гадаю, вам буде про що помовчати. – сміється Блейк.

З останніми блюдами й корзинками хліба повертаються Катя, Ширлі і Паскаль, тож Блейк, поки вони вмощуються, продовжує:

• Катя в нас медик – Помаранчевий Генс. Зранку допоможе тобі розібратися із похміллям. Шарлотта – також з Зелених, як і міс Алора, але робота в неї трохи екстремальніша, так би мовити. Пам’ятаєш я казав тобі про організми, що трохи посунули наш життєвий простір? Ширлі займається їх вивченням.
• Препарую різну гидоту. – киває молода ледь рудоволоса жінка, морщачи вкритий милими веснянками ніс.
• Ну, а це, сестри й брати – Томас Манн. Щойно з поверхні!
• За перший день! – раптом гаркає Паскаль, здіймаючи келих догори.
• За перший день! – хором вигукують усі.

Дзвенять келихи, за столом панує веселість і пожвавлення. Їжа накладається до тарілок, і Томас розуміє, що встиг добряче зголодніти. Він саме підходить до межі, коли саме прийме той факт, що все, що відбувається довкола – це дивне місце, ці люди – не сон. Він не прокинеться. Все це відбувається насправді, як би неймовірно це не виглядало. Він сподівається, що вино допоможе йому осягнути цей факт. Та все ж підсвідомо кожної миті досі чекає, що хтось потрусить його за плече.