9.

Старший Інженер Ерл Ґарднер виявився міцної статури, важким і великим чоловіком з пшенично-золотавою гривою волосся і широко розставленими виразними очима під високим чистим чолом. Виглядав він на сімдесят-вісімдесят років – обличчя лише почали торкати перші зморшки. Не дивлячись на масивне тіло, рухався він з граційністю танцюриста і тому здавався майже невагомим. Його жовто-зелений комбінезон виглядав новісіньким, ніби щойно з синтезатора. На грудях крім звичайної емблеми Генсу, красувалася золота брошка у вигляді дванадцятипроміневої зірки, що означала, як Том довідався згодом в Блейка, приналежність Ерла до Ради Дванадцяти.

Коли Блейк та Манн зайшли, Ґарднер у компанії двох колег висіли в повітрі в обіймах щільного поля, оточені напівпрозорою віртуальною схемою, що безперервно змінювалася, підкоряючись їх рухам чи плину думок. При цьому, виконуючи, вочевидь, складну інтелектуальну роботу, вони продовжували спілкуватися на зовсім сторонні теми. Один з колег жалівся, що не може тепер навіть дивитися на гриби чи ракоподібних у своїй тарілці, а решта весело із нього глузували з цього приводу.

• Свене, древні маорі вірили, що з’ївши ворога, ти отримуєш його силу! – каже Блейк, стоячи із Томом внизу.

Троє в сфері відволікаються від роботи і привітно машуть руками.

• Блейку, скільки б я не старався – всю ту погань мені не поїсти. Оголошую набір помічників. – каже чорнявий гостроносий чоловік, що мить тому перебирав харчами.
• Я тільки за, якщо під гарну випивку! – сміється Блейк.

Троє в сфері переглядаються, очевидно, домовляючись завершувати спільну роботу, сфера зникає, а люди повільно спускаються додолу.

• Томас Манн! – усміхається Ерл і вклоняється Томові, вітаючись. – Старший Інженер Ерл, а це Старші Інженери Свен та Керім, білі комірці.

Том вклоняється всім трьом.

• Моє шанування, панове.

За кілька хвилин Том, Ерл та Блейк вже прогулюються у просторому внутрішньому дворі великої будівлі, що, як виявилося, в плані має форму чотирикутника. Тут розбитий чудовий сад, що його прискіпливо доглядають роботи. Над кущами азалій і рододендронів вивищуються старі бананові дерева, похитуючи велетенським листям на легкому вітерці. Вдалині, на марокканському моріжку, всіяному дрібними різнокольоровими квіточками грається з власним хвостом руде кошеня. Том надовго зупиняє погляд на тваринці – за все своє життя? Наскільки він пам’ятає,  він бачив котів всього декілька разів. І ніколи не бачив щоб вони вільно розгулювали на волі.

• Як твої перші враження від Аґарти, Томе? Вже зібрався робити заяву про звільнення? – з іронією саме питає Ерл.
• Ще трохи поприглядаюся. – каже Манн, не в змозі відвести очей від кошеняти.
• От і добре! Хочу лише додати від себе, що ти маєш задуматися над наступним: там, нагорі ти прожив майже тридцять років, був не найдурнішим хлопцем і, маючи весь власний досвід за плечами, прийняв свідоме рішення, що привело тебе сюди. Правильне це рішення, чи помилкове – питання другорядне. Важливо, що ти сам дійшов висновку, що маєш будувати своє майбутнє, майбутнє своєї родини і нащадків тут, в Аґарті. Не дихати смогом, хворіти і отримувати скудні пайки нагорі, не воювати за воду у Поясі астероїдів, не вирушати на Марс чи Венеру, що будуть непридатні для життя ще тисячі років. А опинитися тут.
• Так, я розумію. – Том нарешті дивиться у розумні очі Ерла, і той, всміхається, задоволений не багатослівною, але чесною відповіддю.
• Блейку, а наш друг Томас не надто балакучий, егеж? – каже Ерл, позираючи на Віла.
• Що ти кажеш? – стріпується старий, ніби приходячи до тями. – Вибач, я здається трохи задрімав під твою корисну промову.

Ерл дивиться на старого з вдаваною гидливістю, кривлячи губи.

• Щось ти зовсім не в формі, дідусю. Вже дрімаєш на ходу в присутності керівництва…  Може, час вже на пенсію?
• Обидві мої коханки те ж саме кажуть.
• Сподіваюся, їм просто хотілося б проводити в твоїй компанії більше часу. Підступний план.
• Нічого не вийде. Якщо я й піду на пенсію – втечу від них у тринадцятий сектор.

Ерл сміється, а тоді стає серйозним.

• Тобі ж десь сто сімдесят, так, Віле?
• Так в акаунті пишуть.
• Хотів би я мати таку форму в твоєму віці… Ну, добре. – він знову звертається до Тома. – Пане Манн. Із завтрашнього дня починається твоє стажування під наглядом Інженера Вільяма Блейка. Ти пройдеш гіпер-навчання по основним типам обладнання, протоколам та технологічним картам. Вивчиш загальні схеми комунікацій. Наполегливо займатимешся тренуванням тіла – Інженер Жовто-Зеленого Генсу має бути в добрій формі, мати високу витривалість і добру реакцію. Тебе ознайомлять з небезпечними й шкідливими факторами, що можуть зустрітися тобі в процесі виконання завдань. Вже завтра ти отримаєш новий професійний смартлет і формену екіпіровку. Але твій головний інструмент і зброю, стек – вибачай – лише після закінчення стажування і Посвячення. Почнеш із Бригади Капітального Ремонту – як і всі решта. Працюватимеш перший час у невеликій групі досвідчених фахівців. Тут, в нашому головному містечку, отримаєш житло, але часто проводитимеш довгі періоди часу у віддалених секторах – де тобі надаватимуть тимчасове житло на базах. Зараз Бригада працює переважно в районі Великого каньйону – це не ті місця, що ти вже бачив. Це тридцятий – тридцять третій сектор. Я переконаний – у тебе все вийде і дуже скоро ти повноцінно станеш одним із нас. А згодом – хоч і не так скоро – полюбиш це місце. Якщо будуть будь які питання – ти завжди можеш звернутися до мене. Хоча, коли чогось не розумію я – зазвичай звертаюся до Інженера Блейка. – всі сміються (Ґарднер і Блейк – щиро, Манн – скоріше, ввічливо). – Маєш якісь питання просто зараз?
• Так… То у вас кіт на волі там гуляє? Це не симуляція?