10.

З роботи Том прийшов пізно, втомлений і мовчазний – як завжди. Дружина зустріла посмішкою на кухні – до передпокою не виходила – знала, що він не любить, коли заважають стягувати важкі чоботи й комбінезон.

Сьогодні Том дивиться на дружину інакше. З більшою відразою, ніж завжди.

• Як пройшов день, Джині? – питає він і сам чує глузливі нотки у власному голосі.

Вона повертається і всміхається, поки дістає почату пляшку червоного вина.

• Чудово, милий. Але як завжди я трохи сумувала, поки тебе не було.
• Тебе теж не було, поки не було мене. – каже Том.

Вона ніби не чує його гіркої фрази.

• Заходила Магда. Передавала тобі вітання. Трохи посиділи по-дівочому. Знаєш, поперемивали чоловікам кістки. – сміється.
• Магди давно немає. Дуже давно. – каже Том.
• О, ні. – сперечається Вірджинія. – Пішла всього близько години тому.
• Це ти так думаєш.
• Тобі дві відбивні, чи три, коханий?
• Джині не називала мене коханим за кожної нагоди.

Жінка зупиняється із пательнею в руці і уважно дивиться на чоловіка. На мить йому здається, що вона завмирає, ніби у стоп-кадрі кінострічки. А можливо, не здається.

• Ти сьогодні сумний, милий. Щось сталося на роботі?

Том не відповідає. Жінка накладає їжу йому в тарілку і він береться до вечері.

• Ти не будеш? – питає згодом Том.

Коли вона відповідає, на його очі раптом навертаються сльози.

• О, ми з Магдою так об’їлися  - я просто зараз лусну! Краще просто подивлюся як ти вечеряєш.
• Ага, ну звісно. – схлипує Том, відкладаючи виделку і закриває обличчя долонями.

Симуляції здатні взаємодіяти з фізичними об’єктами. Вірджинія може навіть зробити вигляд, що їсть чи п’є вино. Але коли Том вимкне її, весь вміст шлунку – пережований, але не перетравлений – залишиться в спустілому ліжку.

• Томе. Ти сьогодні дуже сумний. Я хвилююся. – каже Джині і доторкається до ліктя чоловіка, перехилившись через стіл. В її голосі бринить непідробна турбота й любов.

І Том починає плакати.