Томас Манн в Країні Без Сонця

8.

 - Невдовзі ти помреш, якщо не згодишся прийняти мою допомогу. – Промовив дивний попутник.

Голос його був навдивовижу тихий, тонкий, молодий – зовсім не пасував до загрозливої постаті, з якої виходив. Радше, це була не мова, а шепіт. Говорячи, попутник не повернув голови, не поглянув на Тома, ніби звертався не до нього.

Том обережно відвів очі, аби поглянути на смартлет. Той безгучно видавав порції загрозливих попереджень про отруєння. Часу вдивлятися, а головне, ресурсу зрозуміти подробиці не було, але виглядало все не дуже добре.

Том знову подивився на попутника. Той крокував, як і раніше. Не розвіявся. Навдивовижу стійка й правдоподібна галюцинація. Тіло Тома стікало холодним потом, що під маскою заливав очі. Накочували все більш відчутні хвилі нудоти.

  • Тебе не існує. – Промовив Том.
  • Чи має це значення, якщо я спроможна допомогти?

«Спроможна?» - Том внутрішньо гірко усміхнувся. Ну звісно, якщо вже хтось ввижається, було б дивно, якби це не була жінка. В ході постаті, хоч і схованої у просторі шати, в її голосі тепер йому з усією очевидністю були помітні жіночні риси.

  • Навіщо тобі допомагати мені?

Постать відповіла не одразу, ніби щось зважуючи.

  • Ти важливий. Ти маєш жити далі.

Том спробував засміятися, від чого відчув різкий спазм у шлунку. Слини стало так багато, що він ледве встигав ковтати. Але за хвилину він опанував себе, все ще внутрішньо сміючись злим сміхом.

  • Справді? Кому я важливий, якщо я тут один? Рано чи пізно весь цей світ пітьми помре. Яка різниця – станеться це завтра, чи за сотню років?
  • Життя важливе. – не задумуючись відповіла попутниця. – ти ще маєш вирішити дві задачі та розкрити одну загадку.

Том раптово зупинився, ніби налетівши на незриму перепону. Піт заструменів вздовж хребта потоком.

/Нічого дивного. Вона просто плід моєї уяви, галюцинація. Звісно, вона знає мої думки/.

Постать спокійно стояла за кілька кроків від нього і спокійно чекала.

  • Що я маю робити? – спитав Том зрештою.
  • Somnus.

Повіки Тома закрилися і, м’яко падаючи на білі подушки грибів, він вже спав.  




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше