2.

Кілька годин простування коридором були спокійні. Дорогою Том відчиняв електронним ключем регенратори, перевіряв чи нічого не помінялося з минулого разу. Повної перевірки не потребувалося – Том бував тут досить часто. Але коли відкрив одну з важких кришок, більше подібну на сталеві двері, таки пересвідчився, що не даремно клопотався. Прямо під маршрутизатором якась гидь зліпила гніздо з чогось на кшталт засохлої сірої багнюки – чи може щільно зваляних сірих волокон. Том зазирнув усередину біосканером, з огидою вишкірив ікла. Швидко накинув і щільно затягнув капюшон, закрив обличчя маскою, що містила в собі якісний респіратор і була прозора в верхній частині (а ще добре тримала температуру, захищала від хімічних та біологічних забруднень). Руки сховав у робочі рукавиці – такі ж старі, але надійні, як і його комбінезон. Відчув, як рукавиці міцно стиснули зап’ястки. Зручно перехопивши важкий стек, примірився і різко вдарив по гнізду. Майже круглий мішок з добрячий заплічник розміром не відділився від металу – натомість, курв’яча мама, він луснув так, наче був накачаний зсередини надлишковим тиском (що було, до речі, цілком можливо), випустивши назовні ядучо-жовту хмару чогось на кшталт спор грибів. Зсередини на підлогу коридору з вологим чмоканням повалилися довгі жовті тільця, що тут таки випустили численні коротенькі крильця й щупальця малинового кольору й здійнялися в повітря, з низьким дзижчанням розвертаючись в бік людини. Том стрімко ввімкнув стек, пересунувши важіль потужності трохи вперед і виставив зброю перед собою, та створіння були швидші – довгими тонкими цівками вони майже одночасно порснули в голову нападника жовтою рідиною, миттєво заливаючи маску. Засліплений, Том стиснув руків’я, й почув лютий вибух розряду.

Наступної миті відчув, як до комбінезону, наче важкі реп’яхи вчепилися гострими кінцівками кілька створінь і почали швидко рухатись, шукаючи шпаринки, щоб просочитися всередину. Том рвучко підняв ліву руку й провів долонею по щитку маски. Рідина, що закрила йому огляд була схожа на масляну фарбу, залишала масні розводи, але Том знову почав бачити. Він повалився на підлогу коридору й почав шалено крутитися, чавлячи тварюк, що бігали його тілом і з огидою дослухаючись до тонкого пищання, що вони видавали, гинучи. Решта намагалися врятуватися втечею, але дрони, що саме нагодилися, підсмажили останніх гидких створінь тонкими променями розрядів.

Сівши на підлозі і важко дихаючи через загиджений респіратор, Том роззирнувся. Дрони байдуже розвернулися і розлетілися в сторони, щоб продовжити патрулювання. Чоловік підняв стек, що його, було, впустив, і занурив тонкий щуп, що ним закінчувався, наче наконечником списа, стек, в калюжу яскраво жовтої рідини на підлозі. Дані аналізу примусили здригнутися.

• Ну звісно, гриби, курва-мама, - промовив Том і обов’язково сплюнув би, якби не був у масці.

А маски тепер знімати не можна було, бо навіть дрібки гидоти, що нею тепер був залитий коридор та комбінезон вистачило б, аби за лічені години вихаркати легені і стати розплідником для милих крилатих грибів, що мертві валялися довкола.

Том вхопив одне з створінь і підніс на рівень очей. Довжиною трохи менше за людське передпліччя, і таке саме завтовшки, важкеньке вологе тіло мало дванадцять товстих щупальців, кожне з яких закінчувалося гострим кігтиком і шість малинових крилець, що швидко висихали і втрачали форму й яскраве малинове забарвлення. Замість голови – невелике потовщення з одного кінця – ніяких ознак очей чи чогось подібного. Посередині голівки – зморшкуватий хоботок, що ним грибок так гарно вмів плюватися отрутою, насиченою спорами. Про органи чуття можна було лише здогадуватися. Аналіз в лабораторних умовах швидко розкрив би всі таємниці цього створіння, та Том не мав наміру перейматися такими речами – не мине й кількох місяців як вид мутує, докорінно змінившись. А за пів-року у черговому переході чи складі старого непотребу він зустріне нащадка-гриба, якого не впізнає, бо той важитиме тону і навчиться, до прикладу, пірнати за чорними водоростями.

Том пожбурив тушку до дальньої стінки коридору і неспішно підвівся. Роботи прибавилося – вичистити від гиді регенератор, загерметизувати двері, випалити всю гидоту, щоб ніде й єдиної споринки не залишилося. Потім почиститися самому. Том зітхнув і взявся за діло, прикликавши на допомогу всіх чотирьох дронів, яких мав.