Вид №013 — Андромедський кісткогриз

Міжзоряна наукова назва: Osteovorax andromedae profundus
Галактика: Андромеда
Зоряна система: Орфей
Планета: Орфей-9
Основний біом: глибокі печерні системи, грибні ліси, підземні річкові долини, карстові провалля, поля мінералізованих решток
Тип живлення: спеціалізований падальник, факультативний хижак, остеофаг
Середня довжина дорослої особини: 3,2–4,1 м без хвоста
Довжина хвоста: 1,4–2,0 м
Висота у плечах: 1,3–1,6 м
Маса: 480–760 кг
Кількість кінцівок: 6
Середня тривалість життя: 52–69 місцевих років
Основний час активності: постійний; у глибоких печерах поняття «день» і «ніч» біологічно майже втратило сенс
Основні органи чуття: хеморецепція, нюх, вібраційний слух, терморецепція, слабкий зір
Індекс небезпеки: 3
Біля великої туші або кладки: 4
Статус: поширений у великих підземних екосистемах Орфея-9
Рівень контакту з людиною: дистанційне спостереження. Не залишайте біологічні відходи, їжу, кістки або власні кінцівки в межах досяжності тварини. Останній пункт формально зайвий, але після трьох інцидентів його залишили.

Коли після вечері не залишилося навіть тарілки

У печері лежали кістки.

Сотні.

Можливо, тисячі.

Перший зонд передавав зображення повільно.

Білий промінь прожектора ковзав по стінах Орфея-9, вихоплюючи ребра, уламки черепів, хребці й довгі трубчасті кістки місцевої мегафауни.

Деякі були старими.

Почорнілими.

Мінералізованими.

Інші — свіжими.

Дослідники вирішили, що знайшли лігво великого хижака.

Цілком логічно.

Якщо ви знаходите кімнату, наповнену кістками, оптимістичних варіантів не так багато.

Потім камера наблизилася.

І стало зрозуміло, що з кістками щось не так.

Вони були обгризені.

Не просто очищені від м’яса.

Зовнішній шар багатьох був знятий.

Кінці великих стегнових кісток розчавлені.

Черепи розколоті.

Навіть старі, майже кам’яні рештки мали сліди зубів.

Оператор сказав:

— Що може таке їсти?

Біолог відповів:

— Сподіваюся, щось маленьке.

Всесвіт почув.

Посміхнувся.

І вкотре вирішив, що людство недостатньо страждало.

Із темряви вийшла тварина масою приблизно пів тонни.

Шість коротких сильних лап.

Низький тулуб.

Широка голова.

Щелепи, які виглядали так, ніби хтось прикріпив промисловий прес до живої істоти.

Вона підійшла до кістки.

Обнюхала.

Відкусила шматок завтовшки з людське зап’ястя.

Прожувала.

Проковтнула.

Зонд наблизив камеру.

Кісткогриз підняв голову.

Не злякався.

Не напав.

Просто подивився.

Потім підійшов до апарата.

Понюхав маніпулятор.

Спробував його на зуб.

Зображення хитнулося.

Ще секунда.

Сигнал зник.

У звіті написали:

«Контакт із місцевою фауною призвів до втрати автоматичної платформи».

Технік написав коротше:

«Вона з’їла камеру».

Насправді не всю.

Металеву раму знайшли пізніше.

На ній були сліди зубів.

Так людство познайомилося з Андромедським кісткогризом — істотою, для якої поняття «харчові відходи» має дуже широкий зміст.

1. Орфей-9 — світ під світом

Поверхня Орфея-9 не справляє великого враження.

Суха.

Кам’яниста.

Холодна.

Вітряна.

Великі рівнини вкриті темним базальтовим пилом.

Рослинність рідкісна.

Вода переважно ховається під землею.

Перші автоматичні зонди навіть припускали, що складного життя тут майже немає.

Потім георадар показав порожнини.

Спочатку невеликі.

Потім більші.

Потім стало зрозуміло, що під поверхнею існує цілий другий світ.

Печерні системи тягнуться на сотні й тисячі кілометрів.

Підземні річки.

Озера.

Теплі геотермальні зони.

Грибоподібні ліси.

Колонії хемосинтетичних організмів.

Мільйони тварин.

Поверхня Орфея — дах.

Справжня планета живе під ним.

І якщо вам здається, що величезна темна печера — чудове місце для експедиції, вітаємо.

Ви саме той тип людини, завдяки якому існує польова ксенобіологія.

2. Печера, яка їсть усе

Підземні екосистеми мають одну фундаментальну проблему.

Енергія.

Світла мало.

Фотосинтез майже відсутній.

Органічна речовина дорога.

Те, що на поверхні можна залишити гнити, у печері стає ресурсом.

Труп.

Послід.

Скинута шкіра.

Яйце.

Кістка.

Мертва колонія грибів.

Усе повертається в цикл.

Тому еволюція Орфея-9 особливо винагороджувала істот, здатних використовувати те, що інші вже не могли.

Кісткогриз пішов найдалі.

Для більшості тварин туша має кілька їстівних частин.

Для нього туша має одну частину:

тушу.

Шкіра.

М’язи.

Сухожилля.

Хрящі.

Кістковий мозок.

Кістки.

Роги.

Кігті.

Частина зубів.

Навіть старі висохлі тканини.

Еволюційний принцип виду простий:

якщо це колись було живим, варто спробувати пожувати.

3. Чому кістки взагалі їстівні

Кістка здається каменем лише на перший погляд.

Вона містить органічні білки.