це оповідання тут немає частин

Сидячи на проти міс Самер Ніколас пильно вдивлявся в цю жінку. Густе каштанове волосся спадало хвилями на ніжні жіночі плечі. Яскраві блакитні заплакані очі, і ніжні блідого відтінку руки які вона акуратно тримала на столі.

• Доброго дня міс Самер, мене звати Ніколас Пірс.
• Приємно познайомитися, - сказала жінка й опустила погляд на свої тремтячі руки.
• Це буде не проста розмова, але я маю поставити вам питання

Ніколас поклав зелену теку на стіл. Відкривши її дістав знімок хлопчика. Худорлявого, з такою ж блідою шкірою та каштановим хвилястим волоссям як у жінки яка сиділа на проти нього.

• Ви впізнаєте цього хлопчика?
• Так це мій син. Томі.
• Розкажіть мені усе, - сказав він подивившись їй просто в очі.

Джен Самер заправила пасмо не слухняного волосся, і відкинувшись на спинку стільця заговорила.

• Томі, він у нас дуже тихий і ніжний хлопчик. Ми довго з Річардом не могли завести дитини. Коли я нарешті завагітніла, нашому щастю не було меж. Нам тоді вже було майже по 40 і Томі був нашим чудом.

Вона замовкла її погляд впав на знімок на столі. Ох Томі її любий маленький Томі.

Ніколас помітив що жінка тане у думках і запитав її:

• Ваш чоловік Річард…
• Загинув! Він саме повертався додому коли його збила машина.
• Скільки було років Томі?
• Лише 8!

Вона заплющила очі й з них покотились сльози. В них був жаль, біль, і смуток.

• Співчуваю вищій утраті.
• Річард дуже любив Томі та мене. Нам обом його дуже не вистачало його смерть завдала болю нам обом. Нам його дуже не вистачало.
• Відсутність батька для дитини це важко, - сказав він,- особливо коли ти хлопчик чи не так?

Жінка мовчи дивилась на фотографію свого усміхненого сина

• Джен як Томі потрапив до коми? Що сталось?
• Над ним знущались у школі. Я була або надто тупою, або надто затьмарена своїм горем, щоб зрозуміти це одразу. Десь п'ять місяців тому він прийшов додому побитий. Я ходила до директора, батьків, поліції. Я намагалась захистити свого сина як могла. Перевела навіть до іншої школи, щоб ті покидьки малі не чіпали мого сина.

Жінка зімкнула свої руки в кулики. Здавалось ніби вона готується до бою.

• Але це не допомогло так?
• Він повертався додому від свого друга,- продовжила жінка,- а я у той вечір затрималась на роботі… Господи я картаю себе за це кожен день. Що не зустріла його, що дозволила цьому статись. Вони перестріли його, і побили так, що він ледь не помер.

Ніколас мовчав. Даючи змогу жінці продовжити свою розповідь.

• Два місяці коми, два місяці моїх страждань, молитов і звернень до Господа, щоб він повернув мені мого Томі.
• Коли він прийшов до тями?
• 3 червня. Десь під вечір мене розбудила медсестра і повідомила що мій син прийшов до тями.
• Що було далі?

Жінка замокла, охопила себе руками ніби хотіла пожаліти себе, ніби бажала прикрити всі свої душевні рани.

• Я не відходила від його ліжка. Дочекавшись коли його стан стабілізується, я намагалась поговорити з ним.
• Що він вам розповів?
• Нічого. З того часу як він прокинувся, він не сказав ні слова.

Жінка знову заплакала.

• Лікар сказав що це через пережитий стрес. Якби ж я могла тоді забрати увесь його біль…

Ніколас нахилився ближче до столу. Витягнув і поклав руки на стіл.

• Коли ви в перше помітили, що з Томі щось не так?
• За день до виписки,- промовила жінка,- я вийшла в коридор, треба було відповісти на дзвінок. Поговоривши я поверталась в палату, коли підійшла ближче до дверей мені здалось ніби я почула голос. Інший більш дорослий.
• І що ви зробили?
• Я швидко відчинила двері. Але окрім Томі там нікого не було.
• Ви питали сина стосовно цього?
• Ні.
• Чому?
• Я подумала що можливо здалось через стрес. Та й поки Томі був у лікарні я майже не спала.

Піднявши руки вона одним жестом заправила волосся за вуха. Ніколас стежив за її рухами, за її тремтячими руками.

• Через тиждень після цього ви повернулись додому?
• Так. Ну знаєте я підготувала його кімнату, купила подарунки, його улюблені смаковими. Я сподівалась що гарна домашня атмосфера прискорить одужання і все налагодиться.
• Але він так і не заговорив…
• Ні!
• Що сталось потім? Я хочу зрозуміти як сильно на вашу думку Томі змінився?
• Першої ж ночі я довго не могла заснути. Подумала вийти на кухню випити трохи. Ні ви не подумайте я не зловживаю, просто думала що келих вина допоможе трохи розслабитися.