Розділ 7
- ...таким чином собівартість великого барка виходить двісті дев'яносто шість тисяч корнів без урахування витрат на створення інфраструктури довкола корабельні, самої корабельні та купівлю схеми корабля, - вимовив низенький нітірі, що ледве потилицею сягав моїх грудей. І саме він відповідальний за забезпечення всім необхідним корабельні для якнайшвидшого створення кораблів.
- Борін, давай без цих хитрощів. Скільки на даний момент пішло на ось ці дві недобудови? - запитав барон, кивнувши на два елінги, в яких на стапелях стояли лише кільові балки і в деяких місцях стрингери.
- Два мільйони вісімсот тисяч триста сорок сім корнів, - промовив Борін, відійшовши про всяк випадок убік на кілька кроків.
- Борін, учора було на сто тисяч менше, - почав закипати барон і крізь його раніше інтелігентний лиск почала проступати лють. Як я встиг дізнатися, цей барон ще десять років тому був грозою податкових караванів. Саме він змусив країни в цій частині моря зробити систему стаціонарних телепортів, аби не потрапляти до нього. Тільки це й змусило піти його на спокій і, змінивши ім'я, оголосити себе спадкоємцем старого барона, який помер від отруєння металом. Тож те, що Борін почав потихеньку відходити, було дуже навіть правильним рішенням.
- Бароне, гадаю, Борін зможе сказати, на що пішли гроші, - промовив я, заспокоюючи його. - Можливо, на це були причини?
- Були-були, - закивав він головою. - Барон Слаут зажадав щоглову деревину в рахунок договору про взаємодопомогу. Я не зміг із вами зв'язатися, бо було активовано глушилку. Мені довелося віддати півтора десятка заготовлених під щогли стовбурів.
- Слаут, значить, - різко заспокоївся барон. - Щось він зачастив користуватися договором про взаємодопомогу. Гадаю, час навідатися на його копальні й теж на рахунок договору взяти пару сотень стоунів срібла. Цього вистачить на добудову?
- Так, точно вистачить, - закивав Борін.
- Вибачте за цю виставу, - промовив барон, коли ми відійшли вбік. - Просто гроші летять у нікуди. Спочатку ми вважали, що обидва кораблі разом із будівництвом корабельні обійдуться в мільйон. Тепер уже майже три. А тут ще й Слаут. Щось він почав перебирати на себе багато чого. Те, що в тебе є срібні копальні на острові, не означає, що можна так поводитися. Знову не про те почав говорити, - перебив сам себе барон. - В умовах острова вийде створити виробництво бетонних кораблів?
- Пісок і вода не проблема для вас. Є лише питання про цемент. Я не пам'ятаю іншої назви, а тому не знаю, чи є він у продажу. Я зараз розповім його властивості і нехай хтось із будівельників відповідальних за будівництво верфі скаже, чи є аналог.
- Гадаю, Гервіт підійде, - промовив барон, замислившись. - Поклич його, - повернувся він до мага повітря, який продовжував нас супроводжувати.
- Зараз, - сказав маг і створив заклинання на основі магії повітря. Наскільки я зміг зрозуміти, він створив сховище звуку, яке вирушило до адресата. Чесно кажучи, нічого подібного не бачив раніше, і мені було б цікаво розібратися в його принципі роботи. - Буде за дві хвилини, у нього якраз обід закінчився.
- А поки що я пропоную прогулятися до споруджуваного причалу. Ми розраховували на збільшення нашого флоту щороку на два кораблі. Тому будували перший причал із розрахунком на чотири кораблі і почали будувати другий із розрахунком на вісім. Але тепер із цими затримками і постійними випадами з графіка я навіть не знаю, - промовив він.
- Мені теж нещодавно довелося будувати причал. Але в нас була хороша допомога мага води. Та ще й я з другим магом землі допомагав, - розповів я, розглядаючи майже добудований причал, що виступає на сотню метрів від берега. - Хвилелом будувати будете?
- Треба, але... - Тут скривився барон. - Я й так бюджет уже сильно перевищив, мені довелося особисто свій мільйон додатково вже вкласти. А хвилеріз, за оцінками будівельників, це щонайменше мільйона два з половиною.
- Знаєте, щось тут не так, - промовив я, замислившись. - Надто вже фантастичні цифри я сьогодні чув. Було б непогано провести незалежний аудит. Найміть нормальних будівельників і кошторисників звідкись здалеку.
- У цьому справді є сенс, - задумався барон. - Ось чую, що мене обманюють, але як не прийду - все за документами ідеально, - штовхнув він камінь, від чого той відлетів метрів на п'ятнадцять у затоку і потонув. - Ось і я ось так тону в цих справах. Іноді шкодую, що закінчилися старі часи. Гервіт, нарешті, слухай діара Карла.
- У нас це називають цемент, це штучна неорганічна гідравлічна в'яжуча речовина. При взаємодії з водою утворює пластичну масу, яка після застигання перетворюється на каменеподібну речовину. Є у вас щось подібне? - запитав я в нього.
- Так це ж ваширит, - здивовано промовив він. - Його ще з вапняних і магнезіальних мегрелів роблять. Подрібнюємо, обпалюємо при високій температурі і готово. Але погано він тримає, лише халупи біднякам будувати підходить.
- Я зрозумів, про що ти говориш, але ні. Цемент усе ж таки інша речовина, а те, що ти назвав ваширитом, у нас використовували кілька сотень років тому. Тільки під прості споруди і годиться. Цемент роблять із суміші тонко подрібненого клінкеру і гіпсу, яку нагрівають до півтори тисячі градусів. Гіпс потрібен для регулювання часу схоплювання. Клінкер же отримують шляхом нагрівання трьох четвертих вапняку і чверті глини до тисячі чотирьохсот градусів. Результат такий, що ваширит програє в кілька десятків разів за міцністю цементу.
- Я можу записати рецепт? - одразу зацікавився Гервіт.
- Можеш. А як ви закріплюєте каміння? - кивнув я на причал, між камінням якого також виднілося щось схоже на бетон.
- Купуємо в алхіміків суміш, яку змішуємо з піском, після чого вона починає плавитися і стає желеподібною, - виголосив Гервіт, показавши на робітників, що якраз закріплювали каміння на кінці причалу. Я заради інтересу підійшов і подивився на те, що вони робили. Дуже схожий на цемент порошок, але він не вимагав води. Мабуть, це справді щось магічне. - Удесятеро міцніший за ваширит. Якщо ваш рецепт спрацює то, - тут він повернувся до барона, - ми зможемо скоротити вартість будівництва будь-якої кам'яної споруди на сімдесят відсотків.