Розділ 24

Розділ 24

Запис у журналі спостережень: день 240

Сьогодні вночі я збирався покинути наше сховище, щоб не провокувати військових. Вони повністю заповнили ліс, і тепер тут складно пройти непомітно для солдатів. Та й робити мені тут вже нічого. Тренування з магії непомітно провести за такої кількості нітірі, що вештаються всюди, непросто. Тож треба було ще не забувати й про необхідність екранування всіх своїх магічних дій.

Завдяки Лінгрету у мене з часів попадання на цю планету був артефакт, що видаляв астральні сліди об'єктів, побічним ефектом було те, що він деформував прояви магії так, що їх було майже неможливо прочитати. Лише під дією цього артефакту я взагалі ризикував застосовувати якусь магію, але довго активним цей артефакт не потримаєш - витрата мани просто фантастично велика. Мого резерву вистачало лише на десять хвилин роботи артефакту. Через це й безліч інших причин я і вирішив покинути цю місцевість.

Жаль, що на планетоході піти не вийде.  Замаскувати його так, щоби ніхто не помітив по дорозі - проблематично. До планетохода військові не дісталися лише тому, що три дні тому я під керівництвом Лінгрета створив артефакт матеріальної ілюзії, який приховав вхід у тунель. Тоді я почав вести тунель у морі, але, тільки-но почавши, довелося зупиняти роботу, оскільки солдати, які беруть участь у навчаннях, влаштували укріплення всього за три сотні метрів від підземної бази. Приховати роботу трансмутаційного артефакту, який перетворював ґрунт на камінь, за таких умов, на жаль було не можливо. Тому й доведеться залишати планетохід у підземній частині бази.

На нижньому рівні підземної бази я й законсервував планетохід. Навіть якщо вищі рівні зруйнуються, планетохід буде цілим і в безпеці. Щоправда, вивести його на поверхню у такому разі буде дуже проблематично.

Хоч би як мені хотілося залишатися тут, це неможливо. Будь-яка активність могла призвести до мого виявлення і захоплення. А я дуже не хотів би, щоб мій планетохід знайшли зі зразками кращої техномагічної техніки мого світу. Але перед тим, як залишити базу, необхідно було все приховати так, щоб не змогли виявити базу з планетоходом.

Все найцінніше, включаючи верстат, який я використовую для створення артефактів, перемістив до себе у просторову кишеню. Все-таки просторова кишеня нереально крута річ. Жаль, що в рідному світі не було можливості скористатися подібними магічними пристроями. Спочатку не було грошей, а потім, коли я став учасником експедиції, було вже не до цього. А в самій експедиції не використовували через небезпеку для космічних та міжсвітових мандрівок.

Просторова кишеня виявилася досить місткою. Близько сорока п'яти кубічних метрів, не максимально можливий розмір звісно, але все одно дуже великий.

Вчора пізно ввечері я створив просторову кишеню Лорані. Задля проведення настільки високоенергетичного ритуалу довелося заморочитися та обкласти поглиначами мани на основі кристалів душ тунель, а потім ще й активувати ритуал відсікання астральних слідів. 

У результаті у Лорани просторова кишеня виявилася трохи меншою, через те, що і мани менше було в накопичувачі, але все одно у неї вийшла просторова кишеня близько двадцяти трьох кубометрів. До неї пішла друга частина речей із планетоходу.

Щоб некромант не здогадався про те, що відбувається, і про наявність у нас просторових кишень, мені довелося вигадати цілу історію про те, що бачив підняті умертвіння поблизу нашої бази, потім змусив, щоб навчив мене упокоєнню нежиті.

Я спеціально тупив при навчанні, завдяки цьому, мені вдалося змусити його витратити свої запаси ментальної енергії, а отже йому терміново потрібно було відправитися в сплячку, щоб не вмерти вже назавжди, от я і провів ритуал зі створення просторової кишені для Лорани поки він був у сплячці, а після ритуалу перемістив речі собі і їй у просторові кишені. 

Основний вантаж і водночас один із найцінніших — верстат та сонячна панель, яка живила планетохід енергією. Скрутивши її в рулон, я забрав її з собою у просторову кишеню. Решта техніки, яку не було можливості демонтувати без шкоди для планетохода, довелося залишити всередині та запечатати планетохід на мої біометричні дані. 

Зверху я встановив додатково кілька артефактів сильного відведення очей з активатором на потрапляння в зону дії чужої аури, причому Лінгрет допоміг створити відведення очей, яке зможе відвести увагу навіть магів високих рангів. Не першим п'яти рангам, але починаючи з шостого точно.

Усю ніч, що залишилася після ритуалу і завантаження просторової кишені я витратив на те, щоб усунути інші сліди, які могли вивести на планетохід пошукові групи військових. У цьому мені дуже допомогли нітірі-шукачі з артефакту. Вони підказували, як за допомогою легких впливів телекінезу та магії землі все привести в первозданний вигляд. Чесно кажучи, ніколи не думав, що такі незначні дії можуть так серйозно впливати на зовнішній вигляд навколишнього світу.

Під час усіх цих робіт мене не залишало відчуття, що я запізнююся. Декілька разів навіть через свою поспішність ледь не попався солдатам, яких відправляли на обхід територій підконтрольних військовим. Їхня настирливість мене трохи лякала. Але Лінгрет заспокоював мене тим, що магів серед солдатів немає, крім пари слабаків, а щоб пробити маскування, яке він створив, не знаючи про його існування, треба бути магом рангу шостого. 

Сильні маги серед військових були, але вони відпрацьовували саме бойові дії. Але навіть так я боявся, дуже боявся виявлення. Тому, користуючись підказками Лінгрета, довелося переконфігурувати систему відведення очей навколо табору.

Всі дні до цього моменту я за допомогою відведення очей намагався вести їх різними маршрутами від бази убік. Але кількадесят солдатів довелося все-таки підпустити до тунелю для того, щоб не було в окрузі місць, недоступних для солдатів. Такі місця викликали б надто багато запитань і офіцери могли надіслати магів для розвідки. І якщо випадково виявити маскування міг лише маг рангу шостого, то при цілеспрямованому пошуку з цим справився б і маг дванадцятого рангу.