Глава 23

Глава  23

Запис у журналі спостережень: день 232

Я вдома, у своєму улюбленому планетоході.

Навіть не думав, що настільки скучу за раніше набридлими пайками. Тут взагалі все просто чудово. Чудово і все тут. А ще музика, музика через акустичну систему планетохода — це взагалі нереально круто. Начебто й був відсутній  не так вже й довго, але я просто нереально і шалено радий своєму поверненню. А комбінезон, який сам підлаштовується за розміром, та взуття із мікрокліматом взагалі нереально круті речі.

Не знаю чому, але якщо раніше я прагнув вжитися в суспільство нітірі, то зараз мені здавалося це дуже дурним. Я не нітірі, хоч і дуже схожий на них тепер після мутації. Сумніваюсь, що зможу стати своїм для них у найближчі роки, а отже, немає причин намагатися вжитися прямо зараз. Треба з позиції сили, коли я вже почну уявляти хоч щось собою, лише тоді можна буде намагатися вибудовувати стосунки з місцевими без остраху. І для цього є тільки один шлях: ставати сильнішим як маг і вчитися, вчитися і ще раз вчитися. Повернутись у свій світ я зможу тільки якщо стану рівним за силою Гарзіті, а то й сильнішим маю стати. А я надто розслабився останнім часом. Не хочу, бачите, працювати, піду провітрюсь у найгустонаселеніше місто королівства. Ну ось сходив і провітрювався так, що мною зацікавився цілий генерал, а ще й мафія.

Ну цю цивілізацію подалі. Мені тут і самому цілком комфортно. Особливо зараз. Виявляється, мій вимушений целібат сильно тиснув на мою свідомість. Адже я без жінок був дуже довго. Останній раз був із практиканткою, яка допомагала у підготовці експедиції за пару днів до того, як нас помістили до передпольотного карантину. А це було надто давно. Зараз я відчував сильне полегшення в психологічному стані. Та й взагалі якось надто легко я почував себе тепер. Он і Сальміра не розуміла, чому я так поводжусь і пропонувала терміново вирушити до Лорани на консультацію. Але цього робити не збирався, тільки зараз відчув себе цілком щасливим.

—  Ні, Мирочко, зі мною все добре. Ти краще подивися, як навчився, — сказав я, і в повітря піднялося три цеглини, які прихопив із тунелю. — Дивись, як вмію, — почав розкручувати їх довкола себе з великою швидкістю.

—  Карле, стоп, - зупинила вона мене, зрозумівши, що я міг так довго крутити цеглою. — Я рада, що в тебе стався ривок у магії землі та телекінезі. Але як ти став сильнішим вдвічі?

—  Сильніше? — спитав я здивовано, але, прокручуючи останні події, зрозумів, що Сальміра має рацію. З того самого ранку, коли я прокинувся на траві, був наче в ейфорії. І якщо Сальміра має рацію, то вона викликана якраз таки зростанням сили. Моя психіка просто не готова до такого рівня сили.

—  Так, подивися на свої ілери. Вони виросли, — сказала Сальміра, і я вивів на монітор зображення із внутрішніх камер планетохода. У мене справді виросли іллери, не набагато, але якщо використовувати ту складну математичну формулу, за якою ростуть ілери залежно від сили джерела, то виходило, що я став удвічі сильнішим і, швидше за все, маг чотирнадцятого рангу.

—  Неймовірно, - сказав я. — Слухай, а ти не знаєш способів стати сильнішими так швидко.

-- Поглинання душ? — припустила Сальміра, але, побачивши моє негативне похитування, продовжила: — Є ще один, але в основному його використовують дівчата не найважчої поведінки, — збентежено сказала Сальміра, — Під час близькості з магом сильніше більш ніж у десять разів у момент емоційного піку йде обмін енергіями партнерів, і той, який слабший, ривком збільшує свої здібності, - почала говорити вона і, помітивши мій погляд, що підтверджує її другу версію, вона раптово різко розлютилася. — Отже, поки ми тут страждаємо, нудьгуємо в артефакті, ти ходиш і тикаєш своїм відростком у якихось нерозбірливих бл****! Я про тебе була кращої думки, — сказала вона вже спокійним холодним тоном і розвіяла свій ментальний образ.

Ніколи не розумів поведінки жінок, а якщо вони ще й інопланетянки, то й поготів. Але, щиро кажучи, мені все одно на те, що вона про мене думає. У будь-якому разі я для них завжди буду чужим, а тому треба думати насамперед про себе. Щоправда, допомогти зі здобуттям тіл варто. Вдячні мені нітірі будуть непоганою підмогою для комфортного облаштування в житті. І чому мені ці думки на думку раніше не спадали? Адже вони, насправді, мені ніхто. Я, навпаки, через них мутував у незрозуміло що, та й взагалі застряг на мертвій планеті саме завдяки їм. І ось тут мені стало трохи ніяково. Я зрозумів, що моя прихильність до них явно не є природною. Навіть спробував зрозуміти той момент, коли став настільки лояльним до них та знайшов цей момент. Ось тепер всю ейфорію змило наче цунамі минуло.

Ще до створення артефакту, коли Марло під виглядом батька встановлював мені захист на свідомість, все й змінилося. Вже тоді я став їх вважати чи не найкращими друзями і навіть спроба захопити моє тіло з боку їхнього керівника мною була залишена практично без наслідків. Адже вихід простий. Хочеш отримати тіло? Вперед, але насамперед постав підпис на магічному контракті, в якому прописується моя повна недоторканність з їхнього боку.

— Лінгрет, будь ласка, з'явись, — звернувся я до артефакту, згадавши, що коли артефактор почав мене вчити магічним контрактам і, так би мовити, поведінці мага, коли маг не вірить на слово нікому, він якось став рідше з'являтися зовні, та і спілкування з ним значно поменшало, тоді як з Марло виросло.

—  Карле? Що трапилося між вами? Такої злої Салі я ніколи не бачив? — спитав він.

— Скажи мені, мій друже, ти ж мені друг?

—  Друг. То що сталося?

— Ти мені спеціально про магічні контракти розповідав. Я правий? Скажи чесно, Марло копався в моїй голові і щось наклацав там. Адже так? — Той ніби намагався сказати, а не міг. Але й цього достатньо, щоб зрозуміти, що я маю рацію. - Хто ще про це знає?

—  Некромант і все, - зізнався Лінгрет. — Я довідався випадково під час роботи над артефактом для створення тунелю. Прямо сказати не міг, вибач, - сказав він, і я йому вірив. Наскільки зміг дізнатися, Лінгрет хоч і геній в артефактах, але характером велика дитина. І така несправедливість буквально різала його живим.