Глава 7

Від несподіванки Стен аж підскочив на стільці, обливаючись залишками кави.

Він не чув ні цокоту копит, ні кінського фиркання.

Та й цей клятий диліжанс щойно їхав протилежним боком вулиці! Як він так швидко опинився біля його будинку?

Та що, в біса, взагалі відбувається?

Усе це вже скидалося на якесь божевілля. Може, в нього просто дах поїхав через розрив із Джозі?

Які ще, до біса, старезні диліжанси й листи, начебто просто з дев'ятнадцятого століття?

Треба терміново телефонувати в поліцію!

Якщо це чийсь розіграш, час його припиняти. А якщо він справді збожеволів, тоді йому саме час до психлікарні!

У цю мить дверний дзвінок знову протяжно задзеленчав.

А потім у двері глухо й важко постукали.

Стен стривожено озирнувся, шукаючи, чим можна було б захиститися. Найкращим варіантом, який спав йому на думку, виявилася велика пательня.

У двері знову тричі різко подзвонили, а потім один раз сильно вдарили.

Стен схопив пательню обома руками, трохи пригнувся й неквапливо рушив до вхідних дверей.

Десь на півдорозі він схвильовано вигукнув:

— Хто ви такі й чого вам від мене треба? Це що, якийсь розіграш?

Замість відповіді в двері знову глухо постукали.

Стен важко ковтнув. Він чув, як за дверима хтось масивний переминається з ноги на ногу.

Відчиняти він точно не збирався!  Він знову вигукнув:

— Усе! Забирайтеся звідси! Я не відчинятиму! Мені нічого не потрібно! Якщо ви зараз же не підете від мого дому, я негайно викличу поліцію!

Стен зупинився за кілька метрів від дверей і почув, як за ними пролунало хрипке, злісне гарчання — так гарчить людина, яка перебуває на межі нервового зриву.

Тієї ж миті в двері гупнуло з такою силою, що вони різко розчахнулися всередину, а потім трохи відхилилися назад і завмерли.

Стен застиг на місці від переляку й несподіванки, ще сильніше пригнувшись.

На порозі, злегка згорбившись, стояв той самий чоловік, який сидів на місці кучера.

Тільки зблизька він виглядав ще страшніше.

Біла, мов крейда, шкіра. Очі, що блищали, наче скло, — неживі, холодні.

Чорна, скуйовджена борода й перекошений від люті рот, крізь який виднілися рідкі, нерівні жовті зуби.

За його спиною, заїхавши на газон майже до самого порога, стояв диліжанс.

Усередині сиділа стара й дивилася просто на Стена, так само тримаючи скручені пальці біля рота.

Уся ця картина водночас здавалася нереальною, наче кадр із якогось фільму, — і водночас настільки моторошною, що важко було повірити у власні очі.

Стен відчув не просто страх. Його скував якийсь потойбічний жах.

Як цей хлопець-листоноша взагалі пережив зустріч із цим кучером і старою, а після цього ще й спокійно продовжив виконувати свої обов'язки?

Мабуть, юнак справді був надзвичайно сміливим.

Та довго подумки захоплюватися його хоробрістю Стену не судилося.

Якими б неживими не здавалися очі цього моторошного незнайомця, зараз вони були спрямовані просто на Стена.

І він почув його хрипкий, глухий, приглушений голос, сповнений люті:

— Назви моє ім'я. Негайно!

Від цього загрозливого тону по спині Стена пробігли мурашки, а ноги в колінах стали ще слабшими.

Він вхопився за пательню обома руками, наче за рятівний хрест, що мав захистити його від нечистої сили.

Та ноги підводили дедалі сильніше. Він відчував, як коліна починають ледь помітно тремтіти.

Моторошний незнайомець зробив крок уперед, переступивши поріг, і повторив ще загрозливішим тоном:

— Ти читав листа! Назви моє ім'я негайно, або я тебе з'їм!

Стен побачив, як після цієї погрози стара різко запхнула всі пальці до рота й почала швидко рухати щелепою, наче пережовувала їх.

І виснажений кінь теж повернув голову в його бік і заходив щелепами, наче щось жував.

Стен, спостерігаючи за цією сюрреалістичною картиною, застиг від жаху з роззявленим ротом.

Куди тікати? Що робити?  Та й як тікати, якщо ноги ледь тримають?

Тим часом моторошний незнайомець зробив ще один крок і вже опинився в будинку.

Він ще більше зігнувся й зі зловтіхою промовив:

— Не можеш назвати моє ім'я?

Страх затуманював свідомість Стена й цілковито сковував його рухи. Серце гучно калатало у скронях.

Однак на його мовлення це ніяк не вплинуло.

Закінчивши навчання з червоним дипломом архітектора, Стен неодноразово мав справу зі складними термінами.