“Сніданок із сюрпризом”

На кухні пахло ванільними млинцями, свіжою полуницею і гарячим шоколадом. Дарина спустилась у піжамі — м’якенький халат, трохи розпатлане волосся, але щоки рожеві, погляд — сяючий.

Тімофій уже сидів за столом, голосно перемішуючи ложкою какао.
— Мама, тато сказав, що ти сьогодні королева! — вигукнув він, простягнувши їй квітку — зламану троянду з вази, обмотану стрічкою з подарунка.
— Ой, дякую, мій лицарю, — засміялася Дарина й поцілувала його в щічку.

Артем, у фартусі з написом “Найкращий кухар — для найкращої дівчини”, стояв біля плити і посміхався, як хлопчина, що от-от подарує щось дуже важливе.

— А тепер — головна страва, — урочисто сказав він і виніс піднос.
Там лежали млинці у формі серця, зверху — малесенька коробочка з золотим бантом.

— Що це? — Дарина насторожено підняла погляд.

— Відкрий, — шепнув Артем, підходячи ближче.

Вона обережно зняла бантик, відкрила кришку… і завмерла.

Всередині лежав маленький ключик… а під ним — лист:

“Це ключ до нашого нового будинку. Там буде все: наша спальня, кімната Тіми, кімната для немовлят і… сад з гойдалкою, яку ти колись описала, коли ми тільки почали зустрічатись.

Я будую не тільки дім, я будую з тобою життя. Хочеш — разом?”

Дарина підняла голову. В її очах блищали сльози.

— Це… справжнє?

— Найсправжніше. Як і моє кохання до тебе, — Артем схилився і поцілував її руку. — І до кожного нашого сина, навіть тих, хто ще не народився.

— А як же весілля? — прошепотіла вона.

— А його готують твої колеги. І Тімофій. Він вже вибрав колір фати.

Всі засміялися. А вона просто обійняла його — довго, сильно, і так, ніби весь світ вмістився в одному обіймі.