"Той, що не вміє кохати"

у вітальні родинного будинку Волкових.

Дарина з Артемом тільки-но повернулися з УЗД. Родина зібралась — Влад, Настя, Катя, Микита, їхні діти… і звісно ж, Тімофій, що сидів із серйозним виглядом і книжкою догори дригом.

Артем кашлянув і сказав:

— У нас новина.

Дарина з усмішкою оперлась на його плече.

— Нам сказали стать наших майбутніх…

— …малюків, — додав Артем.

Тиша. Очі всіх округлились.

— Малюків? — озвалась Катя.

— У множині? — Влад підняв брову.

Тімофій підняв голову, примружився й запитав, як справжній бос:

— Скільки? Один, два?

Артем видихнув:

— П’ятеро. П’ятеро хлопців.

Настя захлопнула долонями рот, Катя встала, Микита розлив сік. А Ізабелла прошепотіла:

— Це… Це що, якась нова супергеройська команда?

Але головне — Тімофій. Він повільно підійшов до Дарини, подивився на неї серйозно і сказав:

— Тобі боляче буде?

— Трішечки, — усміхнулась Дарина, присівши до нього. — Але лікарі все зроблять правильно. І тато буде поряд.

Тімофій задумався. Потім витягнув зі своєї кишені… льодяник.

— Це мій улюблений. Тримай. На після.

— Дякую, сонечко…

І раптом він глянув на Артема:

— Але вони точно всі не візьмуть мої машинки. У мене тільки три.

Сміх накрив кімнату, як хвиля. Влад хлопнув сина по спині:

— Пора купувати фургон. А краще два!

Артем обняв Дарину, тримаючи її за живіт, і прошепотів:

— Тепер ти — королева Волкових. Навіть мій тато ще такого не бачив.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше