"Серця на моніторі"

Стерильний запах лікарні, світлі стіни, звук кроків у коридорі. Дарина лежала на кушетці, нервово стискаючи пальці. Артем сидів поруч, тримаючи її за руку, хоч і сам виглядав так, ніби от-от з

Лікар обережно водила датчиком по животу Дарини, вдивляючись у монітор.

— Ну що ж... — почала вона, трохи примружившись. — Серцебиття рівні, усе добре… Але...

Дарина підняла погляд на Артема. Той застиг, ніби перед вироком.

— Але що? — майже хором сказали вони.

Лікарка усміхнулась загадково:

— Ви готові?

— До чого? — прошепотіла Дарина, хоча вже серце билося як шалене.

— У вас… п’ятеро.

— П’ятеро що?! — Артем аж підскочив.

— Хлопчиків. — спокійно відповіла лікарка. — П’ятеро хлопчиків. П’ЯТЕРО. Всі — здорові. Але… пологи будуть складні. Вам потрібно дуже акуратно готуватись, Дарина. Природні — неможливі. Тільки кесарів розтин, і під командою найкращих фахівців.

Тиша.

Дарина лежала, кліпаючи очима, поки Артем просто сів на край кушетки, мов у ступорі.

— П’ятеро... — пробурмотів він. — Я ж… я навіть не знаю, як п’ять пелюшок тримати водночас!

Дарина обернулась до нього повільно:

— Але ти знаєш, як тримати мене. А це — головне.

І він міцно стиснув її руку, схилившись і поцілувавши її лоб.

— Ми впораємося. Разом. Навіть якщо це… ціла футбольна команда.

— Без воротаря, — всміхнулась Дарина крізь сльози.

А лікарка лише кивнула й прошепотіла:

— І без жодної дівчинки. Хлопці вас точно обожнюватимуть.