"Повернення додому"

Минуло кілька днів після зізнання на пікніку. Літня спека змінилась лагідною грозою, і Дарина з Артемом повернулись додому разом із малюком, Настею, Владом, Катею, Микітою й усією компанією.

Будинок Волкових, як завжди, гудів, немов вулик — хтось приніс пиріг, хтось влаштував гонки коридором на ковдрах, а дівчата зі старших дітей змовницьки хихотіли на кухні.

— Ти вже сказала їм? — Артем нахилився до Дарини, тримаючи в руці дві чашки з чаєм.
— Ще ні, чекаю моменту.
— У нас же сім’я. Тут моментів не буває, тільки хаос.

В цей момент із криком вбігла Настя:

— Де вона?! Ось вона! Я знала! — і вже обіймала Дарину, притискаючи голову до свого плеча. — То не просто емоції були в Карпатах! Ти — реально вагітна?

Катя прибігла одразу слідом, з рушником на голові:

— Що?! Ти? Знову? Я ще від своєї вагітності не відійшла, а ти мене обігнала!
— Катю, ти ж вагітна третім! — нагадала їй Дарина, сміючись.

Влад з Микітою з'явились у дверях одночасно, як близнюки-охоронці:

— Що там знову? Чому всі кричать?

— Вона! — Настя показала на Дарину. — Вона поповнила Волковську армію!

— Ого, — Влад усміхнувся. — Артеме, ну ти даєш.

— Та я сам ще не відійшов, — відповів той чесно. — Але вже вчуся готувати каші.

Малюк увійшов до кімнати й сказав:

— То в мене буде… ще один братик?

Дарина пригорнула його й усміхнулась:

— Або сестричка. Побачимо.

— А можна я виберу ім’я?

— Почекай, — озвався Артем. — А можна я хоча б дізнаюся стать першим?

Усі розсміялися.

—

І в той момент, за родинним столом, між пирогом і дитячими сміхами, між чаюванням і планами на ім’я майбутньої дитини, Дарина зрозуміла — вона вдома. І її історія, попри всі повороти, лише починається.