“Змова у горах”

В альтанці на схилі Карпатського пагорба, де видно зорі й чути гірський вітер, зібралися троє: Артем, Влад і Микита.

У кожного в руках по кухлю з домашнім компотом… ну, може, з чимось трохи міцнішим.

— То якого дідька той Женжен знову з’явився на горизонті? — хмикнув Влад, відставляючи кухоль. — Він ще раз гляне на Настю — я його через чан перекину.

— Я б його сам туди закинув, — буркнув Артем. — Знаєш, як він на Дарину дивився? Ніби вже весілля планує.

— А на Катю? — Микита посміхнувся злісно. — Та він же навіть її не помітив, бо думав, що вона — менеджер з безпеки. Але вона в декреті. А він — у небезпеці.

Настав момент змови.

Влад притягнув до столу гілочку, наче стилус, і на серветці намалював схему:

План "Ревнивий вітер":

Артем — ідея: зробити вигляд, ніби Дарина — нове обличчя компанії, надто зайнята для флірту.

Микита — спецефекти: підготувати “випадкову” появу дітей у кадрі з фразою "дякую, тату, що завжди з мамою".

Влад — важка артилерія: запросити Женжена на “неформальний корпоратив”, де їхні дружини проведуть "лекцію" про цінність поваги, шлюбів і… виживання в офісі після погляду не туди.

— Ну що, хлопці, домовились? — запитав Артем.

— Не просто домовились, — Влад усміхнувся. — Ми зараз створимо найромантичнішу оборону в історії корпоративів.

— Нехай Женжен знає: тут не стільки ревнощів, як... родинного менеджменту, — додав Микита і підморгнув.