"Той, що не вміє кохати"

“Кілька місяців тому: Ізабелла”

Лондон. Студія "LightSoul".

— Руки вище, Ізабелло, так, тримай погляд! — фотограф шалено клацає затвором, — «Ти — як буря і спокій водночас!»

На ній — срібляста сукня з відкритою спиною, обличчя в природному макіяжі, а волосся — розвіває вентилятор, створюючи ефект «вітру слави».

Вона позує, але в очах щось інше… не глянець. Не слава. Суміш ностальгії та рішучості.

— Усі бачать фото, але ніхто не бачить, як я навчалась ночами, щоб встигати паралельно працювати на офісі тата. Як я відмовлялась від вечірок, бо завтра презентація. Як інші називали мене “дочкою Волкова”, а не мною…

Фотосесія завершена. Візажисти аплодують. Продюсер пропонує контракт із брендом парфумів. Але вона просить почекати. Ввечері дзвонить мамі — Насті:

— Мамо… я думаю повернутися додому. Модель — це частина мене. Але не вся. Я хочу бути не лише картинкою. Я хочу створювати зміни.

Вона повернулась. У сукні з тієї фотосесії.
Усі в офісі завмерли. Але вона пройшла впевнено до кабінету батька.
Влад лиш посміхнувся:
— Твоя кава на столі, директорко з креативного напрямку.

І в ту мить, Ізабелла стала не просто обличчям бренду. Вона стала його майбутнім.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше