домашній офіс Микити Волкова. Пізній вечір.

Катя кладе дітей спати, а Микита вже чекає в кімнаті, де на столі — ноутбук, кілька надрукованих сторінок статті і... коробка з написом "архівне".

З’являється Владислав.
— Важко повірити, що вони так ударили. У своїй же грі.
— А ми зіграємо в шахи, не в шашки, — Микита стискає кулак. — Готовий?

Микита знаходить стару журналістку, яка колись викривала корупцію у держсекторі — пані Стефанія Літвин, заслужена, принципова.

Влад: "Її ніколи не купиш, зате можна переконати — показати правду."

Вони готують досьє на журнал “ELITE”:

як часто вони публікують статті без джерел,

які бізнеси “дивом” після статей починали працювати проти Волкових,

хто з головних редакторів колись був партнером конкурентів корпорації.

Микита вмикає зв’язки зі студентами-маркетологами, де читає лекції.

“Хочете практику — організуйте хвилю підтримки в соцмережах. Хештег: #ДаринаЦеМіць”

Інстаграм заповнюється сторіс:

«Я — теж стажерка, і я з Дарою»

«Коли тебе недооцінюють — стань Волковою»

«Кохання — не привід для зради честі»

Влад домовляється з міжнародним виданням “The Core”, де Ізабелла вже мала успішне фотоінтерв’ю.

Дарина дає велике інтерв’ю, де чесно розповідає:

про шлях із маленького містечка до офісу мрії,

як стала мамою не своїй дитині — а серцю Артема,

як вона вибирає честь, навіть коли це боляче.

Журнал “ELITE” видаляє публікацію.
Редактор і автор — звільнені.
А новий випуск “The Core” підписаний:

“Нова бізнес-еліта — це серце, а не скандал”

— У тебе талант не лише до справ — а до війни.
Микита:
— У нас не війна. У нас просто сім’я, яку ніхто не має права принижувати.