Пролог
Новенька, чи знайома душа?
Кава з перцем
Неочікуваний інтерес
Стажерки, що закохались
І знову кава…
Несподіваний візит
Двоє в коридорі. Погляд, що запам’ятовується
«Ой, подруго, ти його ВИДІЛА?!»
«Нарада, яку ніхто не забуде»
“Вона мовчить.”
"Артеме, я піду. Це було помилкою."
"Це не та, якою ти була..."
"Ти не побачив головного"
«Я не хочу тебе рятувати. Я хочу бути поруч»
"Сьогодні без гриму"
"Кава по-домашньому: Лапочка Артемчик"
"Щоденник Дарини. Не для Артема"
Випадковий свідок
Ранок у невідомому — знайомому
Приїзд родини Артема
«Таємне весілля»
"Тепло тиші"
"Коли в офісі стає гаряче…"
«План зваблення vs сюрприз з минулого»
“Іра, Олександр Волков і кавовий допрос”
«Вся фірма гуде, як кавомашина»
«Смак підбора»
«Гра без правил»
«Місце не для флірту»
Погляд хижака
Ми — стіна
Радість пастки
Після бурі — сонце
Нове покоління Волкових
Повне вторгнення наступного покоління
Велика вечеря Волкових
Ранок після — родина прокидається
“Коли прізвище Волков — вже не захист, а виклик”
домашній офіс Микити Волкова. Пізній вечір.
“Кілька місяців тому: Ізабелла”
Артем і Дарина — вечір після скандалу та статті
Втеча на день
“Мама — ти назавжди?”
Під запах млинців
Парк трьох сонць
Пікнік під деревами.
"Заголовки, що палять"
“В баню — і фігурально, і буквально”
“Карпатський чан і трохи магії”
“Гори, чан і вона в червоному”
“Змова у горах”
“План розсекречено”
“Корпоратив. Вхід без шансів на втечу”
“Балкон. Секрет під зорями”
“Записка біля серця”
“Інша записка”
“Сюрприз з полуницею”
"Повернення додому"
"Серця на моніторі"
у вітальні родинного будинку Волкових.
“Офіційна розмова”
“Ніч для трьох”
“Сніданок із сюрпризом”
"Наше назавжди"
Епілог: Через п’ять років…
Від автора
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
«Гра без правил»
Через годину після "кава-події" Женжен з'явився перед дверима директора. Постукав — один раз, впевнено. Владислав підвів очі.
— «Заходь.»
Женжен увійшов, сів без дозволу, скинув сонцезахисні окуляри на стіл і вдивився в очі директора.
— «Мені подобається ваша компанія. Але у вас в колективі — занадто емоційні співробітники.»
— «Якщо йдеться про Дарину — вона найкращий стратег. Її емоції — частина її сили.» — холодно відповів Владислав, не зводячи погляду.
— «Сила? Або вибухівка? Вона вдарила мене. У вашому офісі. І, здається, її бойфренд — Артем — був не проти.»
На мить в очах Владислава блиснуло щось небезпечне. Але він зберіг спокій:
— «Ви провокували. Я бачив запис з камери.»
— «А ще я знаю, що вона вам небайдужа. І якщо я, скажімо... зацікавлюсь нею глибше — це стане проблемою?»
Тиша. Владислав злегка підняв брову.
— «Вам краще сфокусуватися на контракті. А не на тих, хто вас перевершує у всьому.»
Женжен підвівся, повільно, демонстративно.
— «Мені подобаються виклики. І особливо — ті, хто мене ненавидить. До зустрічі, директоре.»
Він вийшов, а Владислав, залишившись сам, сильно стис кулак.
«Дарина… Тобі не можна поруч із ним. І, можливо, я той, хто повинен це сказати прямо.»
