«Вся фірма гуде, як кавомашина»

Наступного ранку офіс розігрівався не лише від кави, а й від перегрітих від цікавості думок.
— “Ти бачила, як тато Артема назвав Дарину «бойова подруга»?”
— “А його мама? Я б під її поглядом не вижила.”
— “Ні, ну вона витримала! Я б уже переїхала в Італію.”

Дарина заходила в офіс — вишукана, спокійна, але з внутрішнім “я в центрі пліток”. Усі співробітники раптом стали… надто вічливими.

— “О, доброго ранку, Дарина! Я якраз про вас не говорив!” — обмовився Петро з ІТ-відділу, ховаючи телефон.

На столі Дарини лежала записка:
"Пані Волкова? Ми вас вітаємо. А весілля буде open bar?"

Дарина засміялася, взяла ручку й написала у відповідь:
"Лише якщо ви принесете лимонний тарт."

У коридорі її перехопила Ліля з бухгалтерії, змовницьким шепотом:
— “Слухай… а мама Артема і справді в серіалі грала? Бо вона виглядала як персонаж із «Слуги королеви».”

Дарина усміхнулась:
— “Скоріше з «Гри престолів» — трохи холодна, трохи велична, трохи схильна до трону.”

У цей момент двері ліфта відкрилися — і з’явився Артем. У діловому костюмі, з кавою в руках… і з явною думкою:
"Що вони вже встигли придумати?"

Він підійшов до Дарини і простягнув чашку:
— “Для тебе. Підсолоджений ранок. Чутки вже розгорнулись?”

Дарина прийняла каву й з грайливою посмішкою відповіла:
— “Гудіння на рівні бджолиної королеви. Але нічого — я вже замовила собі золотий трон у кабінет.”

Артем нахилився й прошепотів:
— “Хочеш, сьогодні в обід — я тебе викрадy з цієї вулика?”

Дарина:
— “Лише якщо в твoєму плані буде десерт. І трохи поцілунків.”

І ось поки офіс гуде, а співробітники будують гіпотези, Дарина та Артем — в самому центрі «офісної романтичної революції».