“Іра, Олександр Волков і кавовий допрос”

Дарина стояла біля кавомашини, коли з ліфта вийшли Іра — елегантна жінка у дорогому пальті, і Олександр Волков, батько Артема, суворий чоловік з проникливим поглядом, як у детектива. Вони обоє виглядали як з реклами парфумів — тільки замість “Dior” звучало:

— "Де він? І хто вона?"

Артем якраз вийшов зі свого кабінету, трохи наляканий і… повністю спійманий.

— "Мамо, тату... Що ви тут робите?"

Іра одразу проходить повз сина до Дарини, оцінює її з ніг до голови (даремно, вона виглядала шикарно в чорній сукні).

— "Це вона? Вона, що змусила тебе носити чисту сорочку вже три дні поспіль?"

Дарина (з усмішкою, але внутрішнім «О, Господи») подає руку:

— "Дарина. Працюю тут. І іноді зводжу вашого сина з розуму."

Олександр Волков:
— "Чесно — вже подобаєшся."

Іра все ще не здається:

— "А що ти п’єш?"

— "Латте з ваніллю."

— "Це серйозно. Артем не переносить ваніль — отже, це ти його зіпсувала. Олександре, вона сильна."

Артем пробує врятувати ситуацію:

— "Мамо…"

— "Тихо. Я ще не вирішила, чи ти їй підходиш."

Дарина знизала плечима й усміхнулась:

— "А я ще не вирішила, чи ваш син встиг мені підходити."

Тут навіть Олександр не стримав усмішки.

У цей момент вбігає один із малюків:

— "Бабусю! Тато Артем сказав, що Дарина — майже наша мама!"

Іра завмирає.
Артем — хоче втекти.
Дарина — робить ковток ванільного лате.

— "Ну, майже, так майже..." — бурмоче вона і дивиться на Іру.
— "Як щодо знайомства за обідом? Я ще не бачила фото Артема в дитинстві. Кажуть, у нього були кучері."