«План зваблення vs сюрприз з минулого»

Дарина повільно пройшлася офісом, і навіть принтер, здавалося, друкував повільніше, аби не пропустити її. Вона зупинилася біля столу Артема, поставила каву і нахилилася до нього трохи ближче, ніж було прийнято:

— "До речі, ви ще не відповіли на вчорашнє запитання…"

Артем трохи нахилив голову:

— "Яке саме?"

— "Чи буду я жити у вас..." — вона витончено посміхнулась.
— "…чи просто зводити вас з розуму на відстані," — додала, роблячи крок назад.

Він усміхнувся.
— "Думаю, обидва варіанти вже в процесі."

І саме в цю мить — двері офісу раптово розчахнулися.

— "Артеме, сину!" — пролунав гучний голос.
У коридорі стояла… мама Артема, енергійна жінка з чотирма дітьми різного віку навколо неї, двома племінниками та навіть малечею на руках.

— "А ми сюрпризом! Діти скучили! І я подумала — а чому б не завітати до нашого улюбленого тата-хрещеного прямо на роботу?"

Артем, мовчки ковтаючи повітря, підводиться з крісла.
Дарина… вже сміється, ховаючи посмішку за кавою.

— "Оце так флірт. Не встигла навіть підморгнути — вже знайомство з сім’єю!" — шепоче вона, проходячи повз нього.

Дівчинка (приблизно 5 років) тягне Дарину за руку:

— "А ви… нова мама Артема?"

Тиша.

А потім… сміх. Такий справжній, що навіть офісний охоронець піднімає брову.

— "Що ж… Я тоді, мабуть, лишаюсь на обід," — каже Дарина, підморгуючи Артему.

А він — усе ще трохи червоний, але щасливий — відповідає:

— "А я думав, що понеділки — нудні."