"Коли в офісі стає гаряче…"

У понеділок, ще до дев’ятої, офіс уже гудів, як вулик. Та тільки-но двері відчинилися — і в кабінеті стало… тихо.
Дарина з’явилася на порозі, наче з глянцевої обкладинки. Її чорне обтислий плаття зі стильними вирізами на талії й елегантним вирізом на грудях підкреслювало кожен її крок, як музика в уповільненій сцені. Волосся зібране, макіяж ніжний, але губи — насичено червоні. У руках — чорний клатч із золотою застібкою, як фінальний штрих картини.

— "Добрий ранок," — сказала вона, мов нічого особливого не відбувається.

Але Артем…
Він сидів у кабінеті у своєму темно-синьому піджаку, білосніжній сорочці й сірим штанами — наче з чоловічого журналу про стиль. І хоч виглядав ідеально, на мить ледь не подавився кавою. Телефон, на якому ще зранку зависала її інста-фото, ледь не вискочив із рук.
— "Так… новий дрес-код?" — хрипло запитав він, коли вона пройшла повз нього, залишаючи по собі аромат чогось дуже квітково-небезпечного.

— "Ні. Просто захотілося бути… як це, «офіс-феєю»," — підморгнула Дарина, кидаючи папку на стіл.

— "А ви знаєте, що в нас не прийнято зводити колег з розуму до десятої?" — підключився Микита, кидаючи усміхнений погляд то на Дарину, то на Артема.

А ще гірше було потім. Бо на першій же нараді Артем не міг не помітити, як усі чоловіки в кімнаті крадькома дивилися на Дарину. А вона, наче нічого не сталося, впевнено презентувала нову ідею.

— "Дарина, ви сьогодні блискуча," — сказав один із партнерів.
Артем різко прокашлявся.

— "У всіх сенсах блискуча," — додав інший.
Артем уже думав заборонити слово "блискуча" в компанії.

Після наради Дарина підходить до нього з кавою:
— "О, до речі, це вам. Ім’я на стакані не переплутайте."

Він бере стакан і читає напис:
"Для Лапочка Артемчик 💋".

— "Серйозно?" — підняв брову Артем.
— "Це жарт. Чи ні. А може, кара. Або просто… понеділок," — відповіла вона, вже відходячи.

А він стояв. Посміхався. І знав — цей день буде довгим. І дуже цікавим.