"Той, що не вміє кохати"
Приїзд родини Артема
Дарина саме наливала чай, коли почула дитячі голоси й гамір у під’їзді. Артем швидко виглянув у вікно й усміхнувся:
— Моя сімейка приїхала… Тримайся.
Через хвилину в коридор влетіли п’ятеро дітей — двоє старших хлопців-близнюків, бешкетник років чотирьох із лопаткою в руці, малеча з бантами — дівчинка років п’яти — і двійнята: хлопчик і дівчинка, обом ледь три.
Тимофій, почувши знайомі голоси, злетів зі свого кріселка і кинувся до дверей:
— ВАСЯЯЯ! АЛІСО!!
— ТІМО!!! — закричали у відповідь і обнялися як малі ведмедики.
За ними в двері зайшли тато Артема — статний чоловік із густим сивим волоссям і смішками в очах, і його мама — енергійна й стильна, з коробками в руках:
— Артеме, ти чому не попередив, що маєш таку гарну… помічницю? — з посмішкою кинула вона на Дарину.
Дарина почервоніла. Артем підійшов і без тіні вагання обійняв її за талію:
— Це Дарина. І вона вже не просто «помічниця».
— Ооо, — простогнала мама, — то ми приїхали вчасно?
— Ви як завжди, — посміхнувся Артем.
Тим часом діти почали дертися на диван, один із близнюків тягнув кота за хвіст, а дівчинка зі стрічками вже заплітала Дарині косу.
— Даріно, — сказав тато, усміхаючись, — якщо ти впораєшся з цим зоопарком, то наша сім’я точно твоя.
Дарина засміялася.
Вона раптом відчула, що… належить. Тут, у цьому шумі, в цій любові, в цій новій, трохи божевільній родині.
#7133 в Любовні романи
#2896 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
