Пролог
Новенька, чи знайома душа?
Кава з перцем
Неочікуваний інтерес
Стажерки, що закохались
І знову кава…
Несподіваний візит
Двоє в коридорі. Погляд, що запам’ятовується
«Ой, подруго, ти його ВИДІЛА?!»
«Нарада, яку ніхто не забуде»
“Вона мовчить.”
"Артеме, я піду. Це було помилкою."
"Це не та, якою ти була..."
"Ти не побачив головного"
«Я не хочу тебе рятувати. Я хочу бути поруч»
"Сьогодні без гриму"
"Кава по-домашньому: Лапочка Артемчик"
"Щоденник Дарини. Не для Артема"
Випадковий свідок
Ранок у невідомому — знайомому
Приїзд родини Артема
«Таємне весілля»
"Тепло тиші"
"Коли в офісі стає гаряче…"
«План зваблення vs сюрприз з минулого»
“Іра, Олександр Волков і кавовий допрос”
«Вся фірма гуде, як кавомашина»
«Смак підбора»
«Гра без правил»
«Місце не для флірту»
Погляд хижака
Ми — стіна
Радість пастки
Після бурі — сонце
Нове покоління Волкових
Повне вторгнення наступного покоління
Велика вечеря Волкових
Ранок після — родина прокидається
“Коли прізвище Волков — вже не захист, а виклик”
домашній офіс Микити Волкова. Пізній вечір.
“Кілька місяців тому: Ізабелла”
Артем і Дарина — вечір після скандалу та статті
Втеча на день
“Мама — ти назавжди?”
Під запах млинців
Парк трьох сонць
Пікнік під деревами.
"Заголовки, що палять"
“В баню — і фігурально, і буквально”
“Карпатський чан і трохи магії”
“Гори, чан і вона в червоному”
“Змова у горах”
“План розсекречено”
“Корпоратив. Вхід без шансів на втечу”
“Балкон. Секрет під зорями”
“Записка біля серця”
“Інша записка”
“Сюрприз з полуницею”
"Повернення додому"
"Серця на моніторі"
у вітальні родинного будинку Волкових.
“Офіційна розмова”
“Ніч для трьох”
“Сніданок із сюрпризом”
"Наше назавжди"
Епілог: Через п’ять років…
Від автора
Текст
headset
Аудіо
У вас з'явилася можливість прослуховувати аудіо цієї книги. Для прослуховування скористайтеся перемикачем між текстом й аудіо.
ОК
І знову кава…
Двері кабінету відчинились без стуку — різко, впевнено, по-артемівськи.
— Настю, я тут приніс… — Артем замовк.
Вона якраз підводилася з дивану, притримуючи ту саму подушку, якою намагалась прикрити пляму від кави на сукні.
— Ви знову… — він не закінчив. Його погляд на мить завис на її руках, на волоссі, яке вибилось з-під заколки. — Усе добре?
Дарина зніяковіла, але встигла вичавити усмішку:
Артем навіть не помітив, що ще досі тримав її каву — ту саму, яку забув віддати.
— Це вам, — сказав він коротко і простягнув стакан.
Настя, з напівусмішкою, спостерігала за ними, мов за виставою:
— А вона з кожним днем усе більше — буря, — сказав він, не зводячи очей із Дарини.
— Я… піду, — сказала Дарина, і швидко вийшла, лишивши за собою запах жасмину.
Двері зачинилися, і Настя тихо зітхнула:
Він не відповів. Просто дивився на двері, за якими щойно зникла дівчина з очима бурі.
