Пролог

Вона ішла — не чула кроків,
Світ затих, неначе в сні.
Очі — барви ніжних квітів,
І вогонь в її душі.
Вітер шепотів: «Не втрать…» —
Але він вже встиг упасть.

Офіс. 08:47.
Артем затягнувся ранковою кавою, розглядаючи монітор. Зазвичай він не звертав увагу на новеньких — ще одна людина в системі, ще один рядок у списку співробітників. Але ця — не була рядком.

Дарина.
Її погляд був не просто впевнений — він був ніби виклик.
Яскраві тіні на очах, як захід сонця.
Червоний костюм сидів на ній так, ніби створений саме для неї.
Її усмішка — спокійна, але з якоюсь... хитрою нотою.
Вона не питала дозволу бути помітною — вона вже була центром простору, щойно ступила на поріг.

Артем на мить забув, як дихати.

— Це Дарина, нова з креативного відділу, — сказав хтось збоку.
Але він уже не чув.

Бо в той момент у ньому щось тріснуло.
І прокинулось.

Вона зайшла до офісу впевнено, хоча всередині дрижала, як осінній листок у вітрі.
Нові обличчя. Нові очікування. І головне — новий шанс почати все по-іншому.

«Дарина, просто не виділяйся…» — прошепотів внутрішній голос.
Але як можна не виділятися, коли в тебе тіні кольору заходу, червоний костюм, і всередині палає цілий вогонь?

Вона помітила його одразу.
Не через те, що він був найгучнішим — навпаки, він був тихим.
Спостерігав.
Але очі… ті очі дивилися так, ніби вже знали її.

Дарина пройшлась повз, ніби не помітила.
Та в середині щось сіпнулося.
Його погляд тримав міцніше, ніж будь-які руки.

"Мабуть, це буде цікава історія..." — подумала вона.

Дорогі читачі,

Ви вже знаєте його з іншої історії — Артем. Спокійний, гострий на язик, успішний, розумний… і з серцем, яке довго було закритим. Йому не потрібно було кохання. Усе, що він будував — контроль, логіка, сила, плани.

Але тепер — нова історія.

Та, що починається з несподіваної зустрічі. Із однієї чашки кави. З одного погляду.

Ця історія про те, як навіть найхолодніше серце може розтанути — якщо поруч з’являється вона.

Дарина.

І якщо ви вже готові, то запрошую:

Сядьте зручно, візьміть чашку теплого чаю.

Ми починаємо.

— Авторка 🌙