XII Я тебе поверну

— Що ж, любі друзі, пора нам скласти план дій. Час у нашому Офісі йде повільніше, проте таки йде, — Пан Сон встав зі стільця, і його міцна фігура здавалася вищою, ніж зазвичай.

— Якщо він кине чорні іскри у сни дітей, нам потрібно придумати якийсь захист, ми не зможемо зловити їх всі, — Дрімця схилила голову і охопила її руками.

— А може і не треба пильнувати всі сни, — десь з-за робочого столу обізвалася Пані Гуля.

Зразу всі очі вп’ялися в невеличку жінку. Пані Гуля працювала тут найдовше. Не дивно, що вона найкраще знає всі тонкощі світу сновидінь.

— Що ви маєте на увазі? — Сновидюк аж підстрибнув від тих слів.

— Ми закриємо сни всіх дітей. А лишимо лише у кількох, щоб точно знати, куди Морок і його прихвостні прийдуть.

— Геніальна ідея! — Вигукнув Пан Сон. — Ну як же я сам міг про це забути!

— Ви про що? — Пан Рох оглядався з розгубленим видом, ніби мав виступати на сцені перед поважною публікою, і забув промову вдома.

— Є у нас штука одна, — Дрімця вже бігла до столу з монтіторами і водночас пояснювала всім ідею Пані Гулі, — ми можемо блокувати дітям сни. Ми нечасто вдаємося до цього способу. Точніше, майже ніколи.

— Точно, — «підтакував» Хропун. — Я лише двічі вимикав сни підопічним, і то на одну ніч. Розумієте, часом діти настільки бояться контрольних чи іспитів, що неминуче накличуть кошмари. То краще вже взагалі заблокувати сновидіння.

— Але всім разом ми ще не закривали доступ в суміжний світ, — Дрімця вже щось клацала на моніторі, виводила графіки і формули.

— Потрібно обрати кількох дітей, до яких проникне Морок з темними каганцями, — Якось притишено мовив Пан Сон, ніби соромився сказаного.

Хранителі на мить всі притихли, опустили очі, і видно було, як їм стало некомфортно. Андрійко зрозумів, що тут щось не те. Щось непокоїть дорослих.

— Пане Сон, це непросто зробити. Вони ж уже не будуть такими, як раніше, — Хропун опустив голову ще нижче.

— Ви про що? Про що йдеться? — Пані Меліса встала зі свого місця і попрямувала до робочого стола Хранителів.

— Розумієте, — Пан Сон нагадував якогось двієчника біля дошки, — дорослим, тим більше людям з нашими силами, не можна перебувати в дитячих снах. Надто сильна енергія негативно впливає на дитячу свідомість, може порушити її. Саме тому ми просили вашого сина входити у сни.

— То як же ви з Мороком будете битися?! — Пані Меліса округлила очі, хоча в глибині душі вже знала відповідь на питання.

На Андрійка ніби вилили відро холодної води. Він здогадався, що Хранителям доведеться кимось жертвувати. А якщо це буде Марк? Він вже ніколи не спроектує міста майбутнього. А якщо Аміра, чи Васько з його приколами, чи Марія з її ідеальними садами і квітниками? Вони вже не зможуть змінити світ на краще.

— Кілька або всі.., — тихо, проте твердо відповів Пан Сон.

Непрості часи вимагали складних рішень. Пані Меліса затулила рот рукою, щоб не ахнути на повний голос. Це було жахливо. Стільки дорослих не могли впоратися з бідою самостійно. Знов доводилося залучати дітей…

— То нехай зайде в мій сон, я згодна, — озвалася ззаду Софія, і одразу прикувала на собі погляди Хранителів.

— Тоді й в мій сон нехай іде, я теж не без сил, — сказав Андрійко.

— І мови про таке не може бути! — Пан Сон пильно глянув на парочку, яка стала йому до болю дорогою. — Ми виберемо старших дітей.

— А що, якщо ми його обдуримо? — Знову трошки хриплуватий голос Пані Гулі притишив всіх присутніх. — Може й не треба буде залучати дітей?

— Що ви маєте на увазі, — на мить в очах головного Хранителя загорілася іскра надії.

— Братчик ваш пихатий, наскільки я знаю. Як вже запалиться його гордість, то він і не буде придивлятися до деталей.

На обличчі Пані Гулі розтягнулася змовницька усмішка. А та старенька пані таки вміє здивувати, хай би йому грець! Що там не кажіть, а знання – сила! Здається, і Пан Сон зрозумів, про що натякає його колега і давня подруга.

— Та поясніть вже всім, бо зараз в мене пара з вух піде! — З нетерплячкою крикнув Сновидюк, чим викликав сміх у присутніх і трохи розрядив атмосферу.

— Ми заблокуємо всім дітям вхід у суміжний світ. Сьогодні вони спатимуть без сновидінь. А самі впустимо морока до свідомості однієї людини. Ми складемо композицію з дитячих видінь, запустимо її в свідомість дорослого, а Морок думатиме, що то малюки.

— Нашарування снів? — Уточнювала Дрімця, бо вже чула такий термін, коли навчалася роботі Хранительки.

— Саме так, люба Дрімцю, саме так. Нашарування снів, — посміхнувся Пан Сон.

— Геніально! Просто геніально. — Вигукнула Хранителька, і взялася вивчати інструкцію для створення нашарування снів.

— От і половину справи вирішили, — вже якось впевненіше промовив Пан Сон. — Хранителі, підготуйте найяскравіші сюжети від ваших підопічних.

— Буде зроблено! — Хором крикнули Хронун зі Сновидюком.

— Тепер потрібно обрати дорослого для нашого плану, — Пан Сон мусив вирішити ще одну задачу. 

— Я згоден, — «промуркав» Пан Рох. — Але за мови, що хоча б один сон буде про тварин.

— І я готова, — промовила Веснянка, проте умов не ставила.

— Краще вже я, — Андрійкова мама виразно дивилася на Пана Сна, показуючи всім видом, що відмови не прийме.

— Може й краще, — несподівано погодився Хранитель. — Все ж таки, ви малісана, аора, яка відчуває внутрішній стан людей.

— Мамо, ти впевнена? — Андрійко хотів запитати не це.

Він трохи сердився, що мама не дозволила брати участь у протистоянні. Його вона береже, а сама лізе в небезпеку. Андрійко ж уже має досвід перебування в світі снів. Не дарма ж він відомий серед аор як Мандрівник.

— Абсолютно, — твердо відповіла вона.

— Що ж, раз усі згодні, потрібно братися за діло, бо час не буде стояти на місці, — Пан Сон підійшов до моніторів. — Як справи зі снами?

— Є!

— Готово!

— Зроблено! — Відповідали Хранителі.