11.2

Дар'я

— Чорт забирай! — вилаялася я, знову спускаючись сходами.

Тільки-но я зачинила книгарню, вимкнула світло і збиралася відпочити, як хтось почав настирливо барабанити у двері.

Я була виснажена до смерті. Весь тиждень я без відпочинку наводила лад у магазині перед приїздом нової власниці, а ночами пакувала свої коробки. Сьогодні взагалі був дурдом: у книгарню висадився цілий десант екскурсійної групи — пів сотні пенсіонерів, і кожен вимагав уваги. Вони перевернули все догори дриґом, і я дві години розставляла книги назад. І от знову якийсь нахаба колошматить у скло, ігноруючи табличку «ЗАЧИНЕНО».

Я сердито повернула ключ і різко смикнула двері:

— Магазин зачине... — слова застрягли мені в горлі. Мої втомлені очі з темними колами під ними широко розкрилися.

На порозі, недбало притулившись до одвірка, стояв Роман. Він спокійно розлядав свинцеві хмари, що нависли над львівськими дахами. На асфальт упали перші важкі краплі.

— Цікаво, чому щоразу, як я сюди приходжу, тут обов'язково починається якесь стихійне лихо? — задумливо промовив він і впевнено переступив поріг, проходячи повз мене.

Я застигла наче статуя. Руки повисли батогами, а рот сам собою відкрився від шоку.

— Т-ти… що ти тут робиш?! — нарешті вичавила я.

— Приїхав допомогти тобі пакувати коробки, — Роман спокійно поставив на підлогу свій дорожній рюкзак і кофр із камерою, а потім скинув куртку. — У тебе є щось поїсти? Бо в мене живіт до спини прилип.

Без зайвих церемоній він рушив знайомими сходами наверх, у мою кімнатку. Наче в тумані, я пішла за ним. Коли я зайшла на кухню, Роман уже з інтересом вивчав порожні полиці мого холодильника.

— Шматочок сиру і підсохлий хліб… Це все? — розчаровано протягнув він. — Схоже, вечеряти доведеться в ресторані.

— Романе, я ще раз питаю: що ти тут робиш?! — різко крикнула я, втрачаючи терпець.

Він кинув на мене максимально дружелюбний погляд:

— Ти повторюєшся, Дашо. Ти вже це питала.

— Бо ти не відповів!

— Чому ж? Я сказав: приїхав помогти тобі зібратися. Ти ж скоро їдеш під Полтаву, правильно?

Я дивилася, з яким залізобетонним хладнокров'ям він бере ніж і починає мазати залишки масла на черствий хліб, і моя лють закипала з кожною секундою. Що за гру він веде? Звідки таке нахабство?!

Перш ніж він встиг зробити хоч один укус, я підлетіла, вирвала бутерброд із його рук і з силою швиркнула на стіл.

— Я не знаю, що ти задумав, але танцювати під твою дудку не збираюся! Як ти посмів з'явитися тут після всього?!

Усередині мене вирувала справжня буря, я збиралася висловити йому все, що накопичилося, але Роман раптом абсолютно невозмутимо подивився на стіл і зітхнув:

— Ну от, зіпсувала мій єдиний бутерброд.

Хліб, звісно ж, упав маслом униз і прилип до стільниці. Роман перевів свій зелений, палаючий погляд на мене і спокійно запитав:

— Скажи, а після нашого весілля ти теж будеш такою божевільною?

«Весілля»? Це слово рикошетом відскочило від стін моєї крихітної кухні й вибухнуло в голові. Я була повністю знезброєна. Безсило притулившись до столу, я тупо дивилася на Романа. А він спокійно підняв той нещасний бутерброд, критично оглянув його і, вирішивши, що все ок, відкусив чималий шматок.

— Ти з'їхав з глузду! — нарешті вичавила я. — Після якого ще весілля?

— Ну як після якого? — промурмотів він із набитим ротом. — «Оголошую вас чоловіком та дружиною», обручки, сльози щастя наших мам, гості, коровай. І все! Справа зроблена.

— Але…

— Ти ж більше не наречена Максима, я правий?

Я лише німо похитала головою.

— Ну от. Я ж нічого не знав до останнього моменту. Але вчора йду я, значить, по Парижу — а напередодні, треба чесно зізнатися, я непогано так нарізався, — довірливо повідомив Роман, — і раптом бачу в кіоску свіжий таблоїд. На першій шпальті — скандальне фото: Максим обіймає за талію якусь французьку модель, чиї мільйони настільки ж привабливі, як і її корсет. Я купив газету, випив три чашки міцного еспресо, протверезів і читаю: виявляється, наш олігарх уже щосили крутить новий роман і подорожує з нею Європою. От я і зметикував, що ти тепер абсолютно вільна і ніщо не заважає тобі вийти за мене. Правда, розпишемося в Україні, коли повернемося до батьків…