7.1

Дар'я

Я ледве не задихнулася від такої наглості. Цей чоловік узагалі має хоч якісь поняття про мораль? Щойно розстався зі мною, і вже нагуляв якусь першу-ліпшу ляльку! А ще кілька годин тому в горах удавав із себе ледь не мученика.

— Може, дійсно заглянемо в бар, Дашо? — повернувся до мене Максим.

— Думаю, не варто, — відповіла я, і мій голос зрадницьки дрогнув. — Сьогодні був занадто напружений день. Один підйом у гори чого вартував...

Максим списав це на втому. А перед моїми очима в усіх деталях постало те, як Роман цілував мене на оглядовому майданчику в тумані. Згадувати це зараз, коли він обіймав іншу, було фізично боляче.

— Вибачте нас, — люб’язно звернувся Максим до цієї парочки. — Моя дама перевтомилася. Повезу її додому.

Він потиснув Роману руку, а потім галантно поцілував пальчики Діані Мофенко. Та дурнувато хіхікнула.

— Що ж, тоді на добраніч, Максе, — розкланявся Роман. — І тобі, Дашо, теж.

— На добраніч, — пробурмотіла я й уперше ризикнула підняти на нього очі.

Помилка. Його насмішкуватий погляд і крива самовдоволена ухмілка просто кричали: «Струсила!» Гордо піднявши підборіддя, я пішла під руку з Максимом до виходу. Серце рвалося на шматки. Значить, я була права з самого початку: Роман Грант — звичайний шукач дешевих пригод, і та ніч під час грози для нього нічого не значила.

Усю дорогу в машині я мовчала. Чому я почуваюся такою нещасною через те, що побачила його з іншою? На півдорозі Максим попросив водія зупинитися, і ми трохи пройшлися нічним бульваром. Я не відкривала рота, а в голові точилася запекла суперечка. Я зобов'язана сказати Максиму, що не вийду за нього. Він уже сьогодні запитував, чи дзвонила я батькам щодо заручин. Я ледве викрутилася. Але сьогодні на таку розмову в мене просто не було сил. Я зроблю це пізніше. Коли стану сильнішою і коли образ Романа хоч трохи зітреться з моєї пам'яті.

Біля дверей під'їзду Максим нескінченно довго цілував мене на прощання. Він красивий, успішний, але його поцілунки не викликали в моїй душі нічого. Він обіймав мене, але в цих руках не було тієї сили, де страсть змішується з ніжністю. Наші тіла не підходили одне одному — ніби одягаєш рукавичку не на ту руку.

Коли він нарешті пішов, я піднімалася темними сходами й подумки сварила себе за черствість. Максим бажав мені тільки добра. Ба більше, він сам того не знаючи, вберіг мене від небезпечного роману з таким безпринципним типом, як Роман. Я мала б дякувати йому за це. Хіба ні?

Уже в ліжку я вмовляла себе думати про те, який Максим хороший, але розум не слухався. Перед очима стояв Роман і ця руда курка Діана. Невже він торкався її? Невже шептав їй те саме, що й мені? Це було нестерпно. Щоб не збожеволіти, я намагалася зайняти думки батьками, книгарнею, роботою... Але все марно.

Роман… Роман… Роман.

Уже засинаючи в порожній постелі, я знову уявляла себе на вершині гори в густому тумані, і мені здавалося, що його гарячі, сильні руки знову обіймають мене.