4.1

Дар'я

Різко розвернувшись, Роман уставився на мене цим своїм важким, колючим поглядом зелених очей. Він зробив ще одну глибоку затяжку, раптом закашлявся, тихо вилаявся і швиргонув сигарету за борт. Червоний вогник коротко шикнув і згас у темній воді Дніпра.

— І це все, що ти можеш мені сказати? «Ах, ось як…»? — виплюнув він.

— Романе, заради Бога, вислухай, я…

— Тільки давай без оцього заламування рук! — грубо перебив він мене. — Давай без дешевого театру, не треба. Зрештою, ми просто непогано розважилися разом, перечікуючи грозу. Дуже романтично вийшло. Затишненько. Тобі було добре, мені теж — от і весь розклад.

Він різко рубав рукою повітря, ніби ставлячи крапку, і я знову помітила білу серветку, якою були перемотані його пальці. Ці слова вдарили по мені з розмаху, але вигляд просякнутої кров'ю тканини миттєво змусив забути про образу.

— Що з рукою? — стривожено запитала я, роблячи крок до нього.

— Що? — Роман явно був на межі вибуху. Кожен м'яз його тіла під дорогим костюмом був напружений до дзвону. — Що?! — повторив він ще зліше, наче моя реакція його остаточно розлютила.

— Що у тебе з рукою, я питаю?

Він з гнівною розгубленістю подивився на мене, потім на свої пальці, ніби вперше їх побачив.

— А, це… Порізався випадково. Дурниця.

— Але ж там кров іде!

— Вже зупинилася.

— Ти впевнений? Дай я погляну…

— Та до біса цю прокляту руку! — вибухнув він.

Роман засунув руки в кишені своїх чорних штанів і підійшов до борту катера. Його плечі ходили ходором — він буквально задихався від гніву. Я бачила, що він злий, але тільки зараз зрозуміла, що він просто оскаженів.

Було дивно й страшно бачити, як цей кремезний, впевнений у собі чоловік у суворому смокінгу стоїть біля огородження і з силою б'є кулаком по металевих перилах. Він дивився на воду. Крохотні вогні набережної на горизонті ставали все більшими — катер стрімко наближався до міста. Я дивилася йому в спину і не наважувалася заговорити. Мені конче треба було пояснити, що з Максимом усе не так, як він думає, але Роман зараз точно був не в тому стані, щоб слухати. Хай трохи охолоне.

Але він раптом різко крутанувся на місці й знову впився в мене поглядом. Я мимоволі здригнулася.

— Тільки не подумай, що мене совість гризе через те, що я переспав із чужою нареченою, — процедив він із глузливою, отруйною посмішкою. — Мене бісить інше: ти мені збрехала. А брехня — це дешево, Дашо. Пора б уже подорослішати.

— Я не брехала тобі!

— Як думаєш, що б зробив Максим, якби дізнався про нашу ніч, га? Думаю, твій гігантський діамант став би значно меншим. А може, він уже в курсі? Може, ти настільки йому люба, що він готовий заплющувати очі на твої пригоди? Чи він просто ділиться тобою з друзями?

— Заткнися! — щосили закричала я.

Мене наче пружиною підкинуло з крісла. Рух був таким різким, що ноги на високих підборах поїхали по вологій палубі, і я ледь не розтягнулася.

— Все зовсім не так! Я збиралася розповісти тобі про Максима сьогодні вранці, але ти вже змився! Тихонько, по-тихому, ні слова не сказавши! Хіба не так? Я прокинулася, а твій слід уже простиг. Я пів дня не могла зрозуміти, хто ти — прекрасний сон чи мій кошмар! Провела ніч із ніжним, чуйним чоловіком, а він виявився банальним хамом, який на світанку збирає манатки й тікає, щоб половиця не дай Боже не рипнула! А хто я для тебе, цікаво знати? Миттєва пригода? Баба на одну ніч, щоб потім пацанам у роздягальні похвалитися?!