Глава 8. Особлива ніч

Макс

І що могло статись за ту годину поки мене не було? Останнім часом мені все важче зрозуміти Віку, її дії та рішення. Ще і Аня причепилась, як ніколи. Усе намагається поговорити про нас. А я уже не знаю, як їй пояснити, що ніяких нас немає, ніколи не було, та і бути не може.

Вчора планував зустрітись з Анею та обговорити її наміри щодо мене, але тренер перед грою вирішив зібрати нас ще раз, тому прийшлось перенести розмову на після гри. Та коли побачив Сергія поруч з Вікою стало байдуже уже на все. І тим паче про домовлену зустріч з Анею. Було так само байдуже, що вона собі вирішила там, і що буде далі.

У ту мить я міг думати виключно про руку Сергія на талії Віки. І так само почувши про їх спільні плани я не міг допустити, щоб вони реалізувались.

Я не можу зрозуміти, чому Віка погодилась, чому вона дозволяє будь-які рухи в свій бік, чому вона веде себе так, наче їй і правда подобається Сергій. Та виясняти це при всіх було б дуже недоречно. Так, ми близькі з нею, але права як хлопець я не маю. Тому потрібно було обрати інший час для прояву своїх ревнощів.

Сьогодні вкотре переконався, що Сергій повний кретин. Намагався вивести мене на розмову про мої почуття до Віки, маніпулював якимись доводами, а потім взагалі запропонував парі, хто з нас швидше вкладе Віку в ліжко. Мені знадобилась вся витримка, щоб не вмазати йому там на місці. 

Ненавиджу чоловіків, які сприймають жінок як м'ясо, чи річ якусь. Яке парі? Це ж тупість.

Я був розлючений до межі, коли вертався після розмови з тим недоумком, а коли побачив Віку в сльозах - був готовий перевернути весь бар, щоб вияснити причини її сліз. 

Та побачивши оченята, що потребували моєї підтримки в мить заспокоївся, повернувся за столик за речами. Там на мене також чекав сюрприз. Аня в котре кидала бісики в мій бік, звинувачення і ще щось, але я уже не слухав її. Я не мав ні часу, ні сил на розмови з нею, а тим паче вияснення чогось.

У мене була одна ціль - заспокоїти Віку, допомогти їй прийти до норми, а потім дізнатись причину її смутку.

У моїй квартирі Віка була не вперше, та сьогодні вела себе так, наче нічого тут не знає. Весь час пальцями перебирала свою сумку. Висновок один - нервує, але чому? Невже заділи мої слова про ревнощі? 

- Проходь. Де ванна, ти знаєш. Я зараз принесу рушник та свою футболку, зможеш переодягнутись, - я сказав це тихо, майже пошепки. Мені дуже хотілось зберегти той спокій, що тримається на волосині. 

Віка мовчки пішла до ванни, ні слова не промовивши. Вона провела там майже годину, за цей час я встиг декілька разів переробити їй чай. 

- Дякую. Я почуваюсь уже краще. Але я все таки хотіла б поїхати до гуртожитку, - Віка стояла у проході до кухні, в руках тримала мою футболку.

Це буде важче, ніж я міг подумати в машині. В цілому я не збирався говорити з нею зараз. Я не хотів говорити про свої почуття, але я не можу допустити відносин з Сергієм, він же придурок.

- Не думаю, що це гарна ідея. Та в будь-якому разі нам варто поговорити, а після ти вирішиш, чи хочеш залишитися.

- Макс, правда. Я в нормі. Просто втомилась за день, купу всього навалилось, і в барі було гучно, - Віка нервувала. Це було чутно по її голосу, невпевненим рухам.

- Вік, присядь, будь ласка. Та послухай мене, я хочу дещо тобі сказати.

- Ні, не варто. Я не хочу зараз ні про що говорити. Просто відвези мене в гуртожиток. Дякую за твою гостинність, та я хочу до себе.

- Я не можу цього зробити. Не сьогодні, - я зробив крок в її бік. Я стояв близько до неї, відчував її подих, чув як швидко вибиває її серце. - Подивись на мене. 

Віка поглянула на мене, і я потонув у цих очах.

ЇЇ погляд діяв на мене як чари. Я щоразу тонув, забував про усе на світі, коли заглядав у її очі. І кожен раз Віка була перша, хто переривав зоровий контакт.

Так могло статись і цього разу, та я не дам їй такої можливості. Піднявши злегка її підборіддя я промовив майже в самі губи:

- Я не відпущу тебе.

Її реакція на мене зробила зі мною щось неймовірне. Вона не відштовхує мене, не біжить, не говорить ні слова. Віка стоїть не зворушно і дивиться на мене.

Коли я торкнувся її нижньої губи, по її тілу пробігли мурашки.

І це кайф, бачити таку її реакцію на свої дотики .

У цю мить я чітко розумів, що ми ніколи не зможемо бути більше друзями. Якщо вона відмовить, чи ще гірше - буде з Сергієм, то я… 

Ні! 

Я не допущу цього. Я хотів поцілувати її. Хотів торкнутись тієї частинки Віки, що так довго була для мене закрита, та вона мала інші плани щодо цього.

- Макс, навіщо ти це робиш? Я не можу, - вона сказала це, і відступила від мене.

- Тому, що я не можу допустити, щоб ти була з ним!

- Тобто уся справа в Сергію? Гаразд. Я не буду з ним. Я і не планувала, чесно кажучи.

- Ні. Не тільки в ньому, - Віка стояла нерухомо в крок від мене. І вибір був за мною - зробити крок їй назустріч, чи відпустити.

Я не думав, що у такий визначний момент я не зможу цього зробити.

- Макс, якщо не тільки в ньому, то яка ще причина? - це її запитання наче вирвало мене з небуття думок. І я зробив цей крок. 

Я підійшов до неї і в самі губи прошепотів.

- Я хочу, щоб ти була моя.

І я поцілував її.

Я доторкнувся до тієї частинки Віки, що так довго була для мене закрита.

З кожною секундою я поглиблював поцілунок.

І коли я відчув, що супротиву немає, що Віка під владою моїх рук, я зрозумів. Ця ніч буде особливою, і вона стане початком...

 

❤️ Якщо глава вам сподобалася, підтримайте книгу вподобайкою та підпишіться на мою сторінку, щоб не пропустити продовження.

А тепер зізнавайтеся... Як думаєте, що буде після цього поцілунку? 😏

З нетерпінням читаю кожен ваш коментар.