Наступного ранку вони зібрали свої речі, обережно загорнули лапу Спалаху і вирушили в дорогу. Ліс був густим, дорога заросла. Орест ішов попереду, намагаючись згадати напрямок, а Марк ішов поруч зі Спалахом, який іноді зупинявся, нюхаючи повітря.
– Тут виглядає все однаково, – пробурчав Орест. – Оресте, а ви пам'ятаєте що було біля того будинку ? – запитав хлопчик.
– Я пам'ятаю, що біля нього був старий колодязь... Раптом Спалах загарчав. Марк насторожився.
– Що там? Попереду , між деревами, виднівся кам'яний круглий обрій.
– Колодязь! – вигукнув щасливо Орест. – Ми на правильному шляху! Вони прискорили крок. За кілька хвилин перед ними постала стара хатина, напівзаросла мохом.
– Ми знайшли її, – Марк усміхнувся. Орест підійшов ближче, обережно штовхнув двері.
– Ну що ж... Подивимося, що чекає всередині.