Той, хто стояв за плечем

Ціна

Однієї ночі, коли Ангеліна спала, поклавши голову йому на плече, він відчув це: тихий, невмолимий поклик згори. Не гнів, не загроза. Лише спокійне нагадування, що час закінчується.

Бо щоб тримати тіло, він мусив красти світло в тих, кого колись беріг. Кожен день поруч із нею забирав щось із того світу, де він був потрібен. А головне, поки він людина, він не може її захищати, як раніше. Він став вразливим, і вона разом з ним.

Але й це було не найгіршим.

Найгіршим було те, що вона вже почала відмовлятися від усього заради нього: від друзів, які не розуміли, від планів, від спокійного майбутнього. Вона дивилася на нього так, як дивляться на єдине джерело тепла. І він бачив, що, залишившись, обкраде її. Дасть їй кілька яскравих тижнів, а потім заберуть його, і вона залишиться з порожнечею, більшою за ту, що була до нього.

Він міг піти. Тоді вона б знала, що він був, і шукала б усе життя.

Або піти так, щоб вона не шукала.

У тому й полягав вибір.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше