Той, хто стояв за плечем
Звичайна
Ангеліна вважала себе найзвичайнісінькою дівчиною на світі. Працювала в бібліотеці на околиці міста, пила каву з надщербленої чашки, забувала парасольку вдома і ніколи не вигравала в лотерею.
Але коли вона якось сіла й порахувала, то помітила дивне.
У дев'ять років вона мало не потрапила під вантажівку, та за мить до того в неї розв'язалася шнурівка, і вона нахилилася. Вантажівка пролетіла там, де щойно була її голова. У вісімнадцять запізнилася на нічний автобус, який уже ніколи не доїхав до міста. У двадцять п'ять чомусь вирішила не підписувати договір оренди з приязним на вигляд чоловіком, а за тиждень дізналася, що з ним ніхто не хотів мати справу.
Кожного разу щось ніби ледь чутно торкалося її плеча й казало: не туди.
Ангеліна не була ні надто релігійною, ні надто скептичною. Вона просто лежала вночі й дивилася в стелю.
— Це збіг, — казала вона вголос. — Статистика. Комусь же має щастити.
Але стеля мовчала так, ніби знала відповідь.
#5188 в Любовні романи
#1102 в Короткий любовний роман
#1733 в Фентезі
#398 в Міське фентезі
Відредаговано: 13.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
