Розділ 5. Перетворення та таємниця

Вони зупинилися на узліссі, десь глибоко в нічному лісі. Тиша була такою, що чутно було навіть шурхіт листя під ногами. Песик сів поруч і дивився на них, немов очікував чогось важливого.

— Тобі потрібно зробити вибір, — тихо сказав він, темним голосом, що відлунював у холодному повітрі. — Тільки так ми виживемо.

Вона глянула на нього, відчуваючи, як серце стискається: страх, хвилювання і… незвичайне тепло.

— Я йду з тобою, — промовила рішуче

-Ні страху, ні сумнівів. Я хочу бути там, де ти, навіть якщо це небезпечно.

Він повільно посміхнувся, і на його обличчі з’явився той рідкісний спокій, який вона бачила лише раз — у ту першу ніч.

— Тоді я покажу тобі… — почав він, і раптом світ навколо змінився. Місячне світло стало яскравішим, лісні тіні злилися, а песик перетворився на величезного сріблястого вовка.

-Що…? — вона відступила на крок, але його рука була поруч, спокійно і твердо.

— Він завжди був більше, ніж здавався, — пояснив хлопець. — Твій друг — охоронець, провідник між нашим світом і твоїм. Він завжди був поряд, чекаючи моменту.

Він наблизився до неї, і в ту мить вона відчула, як її тіло наповнюється дивною енергією. Серце билося швидше, думки ясніли, а страх зник.

— Це твій вибір, — промовив він. — Ти можеш залишитися людиною або стати частиною мого світу.

Вона закрила очі. У серці вирішилася боротьба: звичне життя чи нічний світ, де існує кохання і небезпека разом.

— Я з тобою, — сказала вона.

Хлопець обережно торкнувся її щоки, і в цю мить все змінилося. Ліс наповнився світлом, а песик-охоронець залаяв, радісно стрибаючи.

— Ласкаво просимо, — прошепотів він, — у світ, де ніч відкриває справжню правду.

Вона відчула нові сили, нові відчуття. Тепер вона знала: від сьогодні її життя не буде колишнім. Історія, яка почалася тихо, тепер розгорнулася у повну магії та небезпеки ніч.

Вони стояли поруч, дивлячись на місяць, і розуміли: найскладніші випробування ще попереду.