Той, хто приходить уночі

Розділ 3. Тінь за місяцем

Ранок настав надто швидко. Вона прокинулася від тихого шелесту й побачила на підлозі біля ліжка песика. Він спав, згорнувшись клубочком, ніби нічної розмови ніколи й не було.

-Отже це правда...- прошепотіла вона

Весь день вона намагалася поводитися звичайно: школа, зошити дзвінки. Але думки постійно поверталися до нього. До його очей До голосу. До того як стало в серці цієї ночі

Після уроків вона поспішала додому Їй здавалося, що за нею хтось стежить. Кілька разів вона оберталася — і щоразу бачила лише тіні та чужі обличчя.

Увечері песик раптом занепокоївся.Він тихо гарчав і дивився у вікно

-Що таке? -спитала вона

Коли зійшов місяць, у кімнаті знову з'явився хлопець. Але цього разу його обличчя було напружене

-Вони знайшли мене -сказав він -Ті, хто полює на таких як я

-Хто?-її голос здригнувся

-Мисливці вони не бачать у нас людей. Для них ми -прокляття яке треба знищити

За вікном щось блиснуло. Світло Кроки. Тінь на стіні

Вона не думала.Просто взяла його за руку

-Ти не підеш,-твердо сказала вона

-Я не дозволю.

Він подивився на неї з подивом і страхом