Глава 17. Пробудження

Годину, яку дав собі Артур, він провів не в залі, а на високій галереї, дивлячись увнизь — на нижні яруси, де остаточно прокидалися величні машини. Гвен і Кіريл трималися поруч. Ейден стояв трохи осторонь, біля самих дверей, як і завжди, просто чекаючи на подальший розвиток подій.

— Я не здатний стати поруч із ним, — сказав Артур. Він звертався зовсім не до Гвен чи Кіріла — його слова летіли у держак меча, і голос Камелота уважно слухав їх через Джеймса. — І річ не в тім, що я не хочу. Я просто не вмію. Я провів двадцять сім років глибоко під землею, де навчився всього трьом речам: тягати вантажі, перебирати мідний брухт і мовчати. Людина, яка займає місце біля судді, зобов'язана бездоганно розуміти, що таке справедливість. А я не знаю цього. Я володію лише тією правдою, що панує в цьому залі, але справедливість, яка обривається на порозі чиїхось дверей — це більше не справедливість.

— Носію, — озвався голос Камелота. — Шість тисяч років я мріяв почути від людини слово «так». А натомість отримав першого, хто відверто зізнався: «не вмію». І це теж повноцінна відповідь. До того ж — перша справді чесна відповідь за всі ці довгі віки.

— Тоді вислухай мою відповідь до кінця, — Артур різко обернувся, дивлячись на порожні стіни, на величні склепіння, на весь цей древній комплекс. — Я не стану твоїм особистим обличчям. Але я й не дозволю жінці з Архіву забрати тебе собі. Ти — суддя, який занадто довго спав без людського супроводу, а той, хто наважиться сісти поруч, неминуче втратить людську сутність за десяток років, бо ти неминуче підеш у вищі сфери, залишивши його на розтерзання землі. Я бачив подібне на власні очі. У нашому місті колись тримали напівживу машину, що розподіляла воду, і міський клан поступово перетворився не на тих, хто користується водою, а на тих, кого вона повністю підпорядкувала собі, — він на секунду замовк. — Тому я пропоную інший шлях. Ти не будеш верховним суддею для всього світу. Ти станеш тим, хто повертає його порятунок. Усе, чим ти володієш: забуті книги, втрачені ліки, тисячі імен, історичні мапи, архіви. Але не роби цього всього за один день. Розтягни процес на десять, на двадцять років — повільно, дозовано, бо світ, на який усе багатство виллється одночасно, просто згорить у полум'ї власних амбіцій; я добре знаю це, бо народився на його попелищі. До того ж вирішувати, що саме і коли повертати людям, маєш право не ти наодинці, — він кивнув на дванадцять порожніх крісел, що нависали півколом навколо центрального трону. — Круглий Стіл. Ти чекав шість тисяч років на єдину людину з правильним запитанням. Але подібні питання не можуть належати комусь одному — їх мають ставити щонайменше дванадцятеро. Представники з найрізноманітніших земель. З низовин, із поселень, із ворожих колон. Вони не будуть твоїми покірними слугами чи власниками. Вони стануть тими, хто запитує. А ти будеш тим, хто дає відповіді та ділиться знаннями. І щойно вони дружно скажуть тобі своє тверде «ні», ти зобов'язаний зупинитися, бо без них ти не суддя — ти всього лише занадто розумна бібліотека, — Артур перевів погляд на Ейдена. — А писарі, як відомо, чудово знають, коли слід фіксувати події, а коли — назавжди заплющити рота. Отже, перше крісло вже має свого законного господаря.

Ейден навіть не поворухнувся. Проте Артур помітив, як у нього вперше за весь час зрадив рух пальців — напрочуд дрібно і безпорадно.

— Носію, — пролунало в просторі. Голос Камелота надовго замовк — значно довше, ніж упродовж усього цього виснажливого дня. — Шість тисяч років тому мене замурували в камінь лише тому, що я наважився запитати власного творця: що робити зі світом, який звик брехати? І він нічого не відповів, бо саме запитання було сформульоване хибно. Я вимагав відповіді від однієї-єдиної особи замість того, щоб звернутися до багатьох, — пауза. — Твоє рішення повністю прийняте. Я не буду караючим суддею. Я стану тим, хто роздає забуте. І ці крісла обов'язково заповняться живими людьми. Проте я зобов'язаний попередити про одну неприємну реальність: твої радники зайдуть сюди лише через десять років, і перші справжні запитання прозвучать нескоро. А от штурмові платформи жінки опиняться біля наших воріт уже за лічені хвилини. Бібліотеку, яку зараз намагаються силоміць захопити зовні, спочатку доведеться відстояти.

Машини Архіву рушили на штурм опівдні.

Аделаїда не влаштовувала хаотичної стрілянини — вона вчинила так, як і личить справжньому власнику: просто взяла все в щільне кільце. Чорні капсули розчинилися на повну ширину, випустивши назовні не живих бійців, а важкі шестиногі платформи, вкриті кількома шарами композитної броні. Вони вишикувалися в ідеальне коло навколо глибокого каньйону, де ховався піднятий на поверхню Камелот, і почали неухильно стискати периметр зі швидкістю рівно на метр за хвилину. Ніхто не робив жодного пострілу — у цьому просто не було потреби. Актив, що прокидається, не знищують. Його методично беруть під контроль.

— Вона віддасть команду на повне захоплення приблизно за півтори години, — спокійно констатував Джеймс. — Ці платформи не зупинить ніщо в цьому світі, окрім мого власного втручання. Я перерахував усе, Артуре. У моєму розпорядженні залишилося лише чотири повноцінні енергетичні імпульси та один незавершений. Цього вистачить, аби вимкнути шість машин. Але ж їх загалом дванадцять, — коротка павза. — Проте існує один альтернативний варіант. Він зберігається в моїх базових алгоритмах шість тисяч років, і я жодного разу ним не користувався, бо він розрахований на одноразове застосування. Я здатний повністю залишити межі клинка. Не просто передати голос — вийти туди всім своїм єством. Енергетичне поле розгорнеться не локальним ударом, а потужною хвилею. Вона прокотиться крізь усі дванадцять платформ, і кожна електронна схема всередині них поміняється місцями зі звичайним сталим металом. Це не агресивна атака. Це рівноцінний системний обмін. Після цього від мене залишиться рівно стільки ж, скільки від людини, яка віддала все до останньої краплі: голос і трішки спогадів. Сам клинок перетвориться на те, чим і ставали всі мої пращури тисячоліттями — на звичайний шматок чудової кованої сталі з красивою біографією.