Той, хто оберігає

Маленький Яшик грався з котом на подвір’ї. Був теплий весняний вечір, батьки поралися по господарству. Десь гавкала собака, а сусідські гуси ходили дорогою та ґелґотали. Хлопчина дуже любив свого котика , той був йому найкращим другом.

Раптом кіт сторожко підняв свої сіренькі вушка, а шерсть на ньому стала дибом. Яшик ще не бачив, щоб його друг так реагував на щось. Він повернув голову і побачив, що дорогою їде вершник. Попри теплу погоду, на ньому був важкий плащ із грубої тканини, а на голові – каптур. Чим ближче під’їжджав незнайомець, тим лютіше почав поводитися кіт. Він подер хлопця, і той почав плакати. На шум із хліва вибіг батько, він підняв малого на руки.

– Тихо, Яшику, тихо.

 – Сірко, він подер мені руку, ось дивися, там кров! Малий схлипував, показуючи батькові глибоку подряпину, яку залишив йому кіт.

Але батько не реагував. Він пильно дивився на вершника , той якраз порівнявся з їхньою хатою. Вершник зупинив коня і повернув голову вбік чоловіка.

– Шукаю корчму , – його голос був хриплим , а каптур був так глибоко натягнутий на голову, що важко було розгледіти обличчя.

 – Їдь прямо дорогою і впрешся в корчму , – голос чоловіка тремтів.

Вершник промовчав. Він легко вдарив п’ятами в бік коня і рушив вперед. Яшик ще ніколи не бачив батька в такому стані. Той гнівно плюнув услід вершникові і щось пробурмотів про «виродків».

– Тату... а хто це був?

– Не важливо, Яшику, забирай кота і хутчіш до хати.

– Але ще не темно... – скиглячи, мовив Яшик.

– Я сказав: хутко!!!

Яшику вдалося доволі швидко спіймати Сірка. Після того як чужинець зник з поля зору, котик знову став лагідний та грайливий , із задоволенням застрибнув на руки хлопцеві, вмощуючись там...

Наступного ранку Яшик чимдуж побіг до хлопців, щоб дізнатися, що відомо про чужинця, який вчора завітав до їхнього села. Коли він підійшов, хлопчаки гуділи, як вулик , щось обговорюючи та інтенсивно махаючи руками. Першим Яшика побачив його друг Водзько.

– Яшику... Яшику, в нас така новина... Ти, певно, не знаєш.

– Про чужинця? – запитав Яшик, підходячи до юрби.

 – Так, а ти що, його бачив? – запитав Бартик, один зі старших хлопців.

– Так, він вчора проїжджав повз нас і спитав у батька, як доїхати до корчми , – Яшик розповів це, гордо випнувши груди.

– А ти бачив його? – Водзько аж підстрибував від збудження.

– Ні, на ньому був каптур. І кіт так осатанів, коли побачив його, що подер мені руку, от дивіться , – він витягнув вперед травмовану руку, на якій був глибокий поріз.

– Та чхати нам на твого кота, ти слухай сюди: ми вчора були біля корчми і бачили його... – Бартик почав розповідь про те, що відбулося вчора в корчмі.

Чужинець зліз з коня біля великої будівлі. «Напевно, це і була корчма», – подумав він. Поруч була прибудова, звідки було чути іржання коней. Прив’язавши коня до стовпа, біля якого стояло корито з водою, чоловік зайшов всередину корчми. Там була напівтемрява , пахло димом та цибулею , стояв страшний гамір. Чужинець почав пробиратися до шинквасу. Він не знімав каптура, щоб не привертати до себе уваги.

– Я шукаю... – почав чужинець.

– Я знаю, що ти шукаєш. Я вже бачив таких, як ти , – корчмар нарізав цибулю і скоса поглядав на незнайомця.

– Тим краще, є тут для мене робота?

– Іди до старости села. Думаю, щось та знайдеться. Для таких, як ти, завжди повно роботи... Хоч я вас і терпіти не можу, але інколи і ви потрібні , – корчмар дивися на чужинця з неприхованою ненавистю. – А де знайти дім старости?

– Велика будівля з дерев’яними драницями на даху замість соломи.

Чужак підвівся і пішов до виходу , але один із п’яних чоловіків перекрив йому дорогу.

 – Чоловіче, то чого обличчя ховаєш? Ти що, розбійник? Чи такий страхопуд, що соромно людям показатися? Ті, хто спостерігав цю сцену, зайшлися реготом.

– Та ні, – спокійно відповів чоловік і зняв свого каптура.

Сміх одразу затих. Взагалі всі в корчмі замовкли і дивились на чужинця..... 

– Ну і як він виглядав? – з нетерпінням запитав Яшик.

– О, він був темноволосий, а обличчя все в шрамах. А очі, о боги, ті очі! Як тільки глянеш у них, одразу все холоне всередині.

– Ну і що було далі? – допитувався Яшик у Бартика.

Чоловік, котрий зупинив чужинця, одразу позадкував назад і впустив свій кухоль на землю. Той розлетівся на друзки. – Ти... виродку... прийшов наших дітей красти?!! – загорлав чоловік.

Багато чоловіків позіскакували зі своїх місць, коли почули про крадіжку дітей.

 – Я просто шукаю роботу. Давайте обійдемося без сварок, тим паче, я вже йду , – чужинець підняв руки в мирному жесті.

– Ах ти, не хочеш сварки... та я тебе...

Чужинець різко склав пальці в якомусь символі , і нападник зупинився як вкопаний. Його очі стали скляні, а з відкритого рота потекла цівка слини. Решта чоловіків заклякли на місці , ніхто навіть не ринувся в бік чужинця. Той спокійно натяг на голову каптур і вийшов надвір.