Розділ 2.1

Після того як боги покинули Олімп, тоді Феб подався у мандри, прибув у срібну залу спогадів, яка була у захмарному палаці Греко-римських богів.

Сюди мали прибувати міфологічні істоти, герої, правителі, титани, музи і боги Греко-римського пантеону богів, аби залишати спогади тут для наступних поколінь, або переглядати їх. Ті згадки були то болючі, то радісні, то із самого царства пітьми де правив Аїд, то із Олімпу де керував Зевс. Історії лишилися разом із пам'яттю минулих віків де тільки зародився райський Едемський сад. Часи коли Великий потоп накрив собою всю Землю і сорок днів були безмежні простори океану. Вавилонська вежа, будівництво статуї Колосу Родольському, Велика китайська стіна.

Але якось Феб зазирнув у один день звичайного смертного чоловіка. Він побачив людину що сидить замріяна з пером у руці, вмочає його у чорнильницю і щось тихо собі бурмоче. Час від часу перечитує, деколи мовчки, деколи вголос. Дивився замріяно на краєвид Пароса. Щось знову починає писати. Знову перечитує перекреслює і переписує.

Феб старався більше заглянути на папір і перетворився метеликом. Сівши на краю столу він старався бути на готові щоб знову злетіти. Та чоловік не звернув увагу на білого метелика, на якого перетворився Феб, а просто собі далі писав поки не настав вечір.

Людина пішла спати, а метелик подивився на слова, завдяки яким і з'явилося прекрасне на землі: ,, І боги вселили в камінь людську душу". Після цієї простої фрази Феб із захопленням читав далі час від часу переводячи подих від захоплення. Коли вже втретє він перечитав зворушливу історію про кохання Пігмаліона та Галетеї, подумав: ,,Як добре що людині дане слово і почуття до краси й любові".

І полетів собі назад у захмарний пантеон богів.