Той, хто чує дорогу.

Розділ 31.

Київ дихав інакше. Місто втомилося, але тепер його подих був вільнішим.

Техстанція ожила. Клієнти повернулися, Славко жартував із клієнтами, крутячи гайковий ключ.

Максим стояв біля входу. Катя підійшла ближче, поклавши руку на його плече.

— Ми виграли.

Максим усміхнувся.

— Це тільки початок.

Десь далеко старі вулиці Києва тихо зітхнули з полегшенням.

Але дороги пам’ятають усе.*

Подобається

#1976 в Сучасна проза
#7618 в Любовні романи
#1736 в Короткий любовний роман

Відредаговано: 22.01.2025